Ӂенеза 20
1 Авраам а плекат де аколо ын цара де мязэзи, с-а ашезат ынтре Кадес ши Шур ши а локуит ка стрэин ын Герар.
І вирушив звідти Авраам до краю Неґев поміж Кадешем і поміж Шуром, і оселився часово в Ґерарі.
2 Авраам зичя деспре Сара, невастэ-са: „Есте сора мя!” С-а темут сэ спунэ кэ есте невастэ-са, ка сэ ну-л омоаре оамений дин четате дин причина ей. Абимелек, ымпэратул Герарулуй, а тримис ши а луат пе Сара.
І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: „Вона сестра моя“. І послав Авімеле́х, цар Ґерару, і взяв Сарру.
3 Атунч, Думнезеу С-а арэтат ноаптя ын вис луй Абимелек ши й-а зис: „Ятэ, ай сэ морь дин причина фемеий пе каре ай луат-о, кэч есте неваста унуй бэрбат.”
І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім, і сказав до нього: „Ось ти вмираєш через жінку, яку взяв, бо вона має чоловіка“.
4 Абимелек, каре ну се апропиясе де еа, а рэспунс: „Доамне, вей оморы Ту оаре кяр ши ун ням невиноват?
А Авімелех не зближався до неї, і сказав: „Господи, чи Ти вб'єш також люд праведний?
5 Ну мь-а спус ел кэ есте сорэ-са? Ши н-а зис еа ынсэшь кэ ел есте фрате-сэу? Еу ам лукрат ку инимэ куратэ ши ку мынь невиновате.”
Чи ж не він був сказав мені: Вона моя сестра, а вона — також вона сказала: Він мій брат. Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх“.
6 Думнезеу й-а зис ын вис: „Штиу ши Еу кэ ай лукрат ку инимэ куратэ, де ачея те-ам ши ферит сэ пэкэтуешть ымпотрива Мя. Ятэ де че н-ам ынгэдуит сэ те атинӂь де еа.
І промовив до нього Бог у сні: „І Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти оце, і Я теж удержав тебе, щоб не згрішив проти Мене. Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї.
7 Акум, дэ омулуй неваста ынапой, кэч ел есте пророк. Се ва руга пентру тине ши вей трэи. Дар, дакэ н-о дай ынапой, сэ штий кэ вей мури негрешит, ту ши тот че-й ал тэу.”
А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи. А коли ти не вернеш, то знай, що справді помреш ти й усе, що твоє“.
8 Абимелек с-а скулат дис-де-диминяцэ, а кемат пе тоць служиторий сэй ши ле-а спус тот че се ынтымпласе. Ши оамений ачея ау фост куприншь де о маре спаймэ.
І встав Авімелех рано вранці, і покликав усіх рабів своїх, та й сказав усі ці слова до їхніх ушей. А люди ті сильно злякалися.
9 Абимелек а кемат ши пе Авраам ши й-а зис: „Че не-ай фэкут? Ши ку че ам пэкэтуит еу ымпотрива та, де ай фэкут сэ винэ песте мине ши песте ымпэрэция мя ун пэкат атыт де маре? Ай фэкут фацэ де мине лукрурь каре ну требуяу ничдекум фэкуте.”
І закликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: „Що́ ти нам учинив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх? Учинки, яких не роблять, ти зо мною вчинив!“
10 Ши Абимелек а зис луй Авраам: „Че ай вэзут де ай фэкут лукрул ачеста?”
І сказав Авімелех Авраамові: „Що́ ти мав на увазі, що вчинив таку річ?“
11 Авраам а рэспунс: „Ымь зичям кэ, фэрэ ындоялэ, ну-й ничо фрикэ де Думнезеу ын цара ачаста ши кэ ау сэ мэ омоаре дин причина невестей меле.
І сказав Авраам: „Бо подумав я: Нема ж стра́ху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою.
12 Де алтфел, есте адевэрат кэ есте сора мя, фийка татэлуй меу; нумай кэ ну-й фийка мамей меле ши а ажунс сэ-мь фие невастэ.
І притім вона справді сестра моя, — вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї, — і стала за жінку мені.
13 Кынд м-а скос Думнезеу дин каса татэлуй меу, ам зис Сарей: ‘Ятэ хатырул пе каре ай сэ ми-л фачь: ын тоате локуриле унде вом мерӂе, спуне деспре мине кэ сунт фрателе тэу.’”
І сталося, коли Бог учинив мене мандрівником з дому батька мого, то сказав я до неї: То буде твоя ласка, яку вчиниш зо мною: у кожній місцевості, куди прийдем, — говори ти на мене: він мій брат“.
14 Абимелек а луат ой ши бой, робь ши роабе ши ле-а дат луй Авраам ши й-а дат ынапой ши пе Сара, невастэ-са.
I взяв Авімелех дрібну та велику худобу, і рабів та невільниць, та й дав Авраамові. І вернув йому Сарру, жінку його.
15 Абимелек а зис: „Ятэ, цара мя есте ынаинтя та; локуеште унде-ць ва плэчя.”
І сказав Авімелех: „Ось край мій перед обличчям твоїм, — осядь там, де тобі до вподоби“.
16 Ши Сарей й-а зис: „Ятэ, дау фрателуй тэу о мие де арӂинць; ачаста сэ-ць фие о довадэ де чинсте фацэ де тоць чей че сунт ку тине, аша кэ ынаинтя тутурор вей фи фэрэ винэ.”
А Саррі сказав: „Ось тисячу се́клів срібла я дав братові твоєму. Оце тобі накриття на очі перед усіма, хто з тобою. І перед усіма ти оправдана“.
17 Авраам с-а ругат луй Думнезеу, ши Думнезеу а ынсэнэтошит пе Абимелек, пе неваста ши роабеле луй, аша кэ ау путут сэ наскэ.
І помолився Авраам Богові, — і вздоро́вив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, — і почали вони знову роджати.
18 Фииндкэ Домнул ынкуясе пынтечеле тутурор фемеилор дин каса луй Абимелек дин причина Сарей, неваста луй Авраам.
Бо справді стримав був Господь кожну утро́бу Авімелехового дому через Сарру, Авраамову жінку.
