Езекиел 46
1 Аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Поарта курций динэунтру, динспре рэсэрит, ва рэмыне ынкисэ ын челе шасе зиле де лукру, дар се ва дескиде ын зиуа Сабатулуй ши ва фи дескисэ ши ын зиуа луний ной.
Так говорить Господь Бог: Брама вну́трішнього подві́р'я, що зве́рнена на схід, буде за́мкнена шість день праці, а субо́тнього дня буде відчи́нена, і в день новомі́сяччя буде відчи́нена.
2 Домниторул ва интра пе друмул каре дэ ын тинда порций де афарэ ши ва ста лынгэ ушорий порций. Апой, преоций вор адуче ардеря-де-тот ши жертфеле луй де мулцумире. Ел се ва ынкина пе прагул порций, апой ва еши ярэшь афарэ ши поарта ну се ва ынкиде пынэ сяра.
І вві́йде князь ходом сіне́й брами ззо́вні, і стане при одві́рку брами, а священики приготу́ють його цілопа́лення та його мирну жертву, і він покло́ниться на порозі брами. А брама не буде за́мкнена аж до вечора.
3 Попорул цэрий се ва ынкина ши ел ынаинтя Домнулуй ла интраря ачестей порць ын зилеле де Сабат ши ла луниле ной.
І буде вклоня́тися наро́д кра́ю при вході цієї брами в суботи та в новомі́сяччя перед Господнім лице́м.
4 Ардеря-де-тот пе каре о ва адуче Домнулуй домниторул ын зиуа Сабатулуй ва фи де шасе мей фэрэ кусур ши ун бербек фэрэ кусур,
А те цілопа́лення, що князь принесе́ Господе́ві субо́тнього дня, це шість безва́дних овець та безва́дний баран.
5 яр дарул луй де мынкаре ва фи о ефэ де бербек ши ун дар де бунэвое пентру мей, ку ун хин де унтделемн де фиекаре ефэ.
А жертва мучна́ — ефа́ на барана́, а на овець жертва хлі́бна, — скільки дасть рука ного, а оливи — гін на ефу́.
6 Ын зиуа луний ной ва да ун вицел фэрэ кусур, шасе мей ши ун бербек, тоць фэрэ кусур.
А в день новомі́сяччя — молодий бик з великої худо́би, безва́дний, і ше́стеро овець та баран будуть безва́дні.
7 Ши дарул луй де мынкаре ва фи де о ефэ пентру вицел, о ефэ пентру бербек ши кыт ва вои пентру мей, ку ун хин де унтделемн де фиекаре ефэ.
І ефу на бика, і ефу на барана приготує він хлі́бну жертву, а на овець — як сягне́ рука його, а оливи — гін на ефу́.
8 Кынд ва интра, домниторул ва интра пе друмул дин тинда порций ши ва еши пе ачелашь друм.
А коли прихо́дитиме князь, то він уві́йде ходом сіне́й брами, і тим же ходом своїм ви́йде.
9 Дар, кынд ва вени попорул цэрий ынаинтя Домнулуй ла сэрбэторь, чел че ва интра пе поарта де мязэноапте ка сэ се ынкине ва еши пе поарта де мязэзи, яр чел че ва интра пе поарта де мязэзи ва еши пе поарта де мязэноапте; ну требуе сэ се ынтоаркэ пе ачеяшь поартэ пе каре вор интра, чи вор еши дрепт ынаинте пе чялалтэ.
А коли наро́д краю буде прихо́дити перед Господнє лице в свята, то хто входить ходом півні́чної брами, щоб поклонитися, ви́йде ходом брами півде́нної, а хто входить ходом брами півде́нної, ви́йде ходом брами півні́чної, — не ве́рнеться ходом тієї брами, яким увійшов, але́ ви́йде протиле́глою йому́.
10 Домниторул ва интра ку ей кынд вор интра ши вор еши ымпреунэ кынд вор еши.
А князь буде серед них: при вході їх вві́йде, і при ви́ході їх ви́йде.
11 Ла сэрбэторь ши ла празниче, дарул де мынкаре ва фи де о ефэ пентру вицел, о ефэ пентру бербек ши кыт ва вои пентру мей, ымпреунэ ку ун хин де унтделемн де фиекаре ефэ.
А в свята та в урочи́сті дні буде хлі́бна жертва, — ефа́ на бика й ефа́ на барана́, а на вівці — скільки дасть рука його, а оливи — гін на ефу́.
12 Дакэ ынсэ домниторул адуче Домнулуй о ардере-де-тот де бунэвое сау о жертфэ де мулцумире де бунэвое, ый вор дескиде поарта динспре рэсэрит ши ел ышь ва адуче ардеря-де-тот ши жертфа де мулцумире аша кум ле адуче ын зиуа Сабатулуй; апой ва еши афарэ ши, дупэ че ва еши, вор ынкиде ярэшь поарта.
А коли князь приготу́є доброві́льного дара, цілопа́лення або мирні жертви, дар для Господа, то відчинять йому браму, що звернена на схід, і приготує своє цілопа́лення та свої мирні жертви, як готує за суботи, і ви́йде, і замкну́ть браму по його ви́ході.
13 Ын фиекаре зи вей адуче Домнулуй ка ардере-де-тот ун мел де ун ан фэрэ кусур; пе ачеста ыл вей адуче ын фиекаре диминяцэ.
А вівцю́ однорічну, безва́дну, пригото́виш на цілопа́лення кожен день для Господа, щора́нку пригото́виш його.
14 Вей май адэуга ла ел ка дар де мынкаре, ын фиекаре диминяцэ, а шася парте динтр-о ефэ ши а трея парте динтр-ун хин де унтделемн, пентру стропиря флорий де фэинэ. Ачеста есте дарул де мынкаре де адус Домнулуй; ачаста есте о леӂе вешникэ, пентру тотдяуна!
А жертву хлі́бну пригото́виш до нього щора́нку, шосту частину ефи, а оливи — третину гіна, щоб покропи́ти пшеничну муку, — це хлі́бна жертва для Господа, постанови вічні наза́вжди.
15 Ын фиекаре диминяцэ вор адуче астфел мелул ши дарул де мынкаре ымпреунэ ку унтделемнул, ка о ардере-де-тот вешникэ.»
I приготують вівцю й жертву хлі́бну та оливу щора́нку на стале цілопа́лення.
16 Аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Дакэ домниторул дэ унуя дин фиий сэй ун дар луат дин моштениря са, дарул ачеста ва рэмыне ал фиилор сэй, ка мошия лор прин дрепт де моштенире.
Так говорить Господь Бог: Коли князь дасть кому́ зо своїх синів да́ра зо спа́дку свого́, це буде належати його синам, як їхнє володі́ння в спа́дщині.
17 Дар, дакэ дэ унуя дин служиторий луй ун дар луат дин моштениря луй, дарул ачела ва фи ал луй пынэ ын анул слобозенией, апой се ва ынтоарче ынапой домниторулуй; нумай фиий луй вор стэпыни че ле ва да дин моштениря луй.
А коли він дасть да́ра з свого спа́дку одно́му з своїх рабів, то це буде належати йому аж до року волі його, та й ве́рнеться кня́зеві, бо це його спа́док, тільки синам його він нале́жатиме.
18 Домниторул ну ва луа нимик дин моштениря попорулуй, ну-л ва деспуя де мошииле луй. Чи, че ва да де моштенире фиилор сэй, ва луа дин че аре ел, пентру ка ничунул дин попорул Меу сэ ну фие ындепэртат дин мошия луй!»’”
А князь не ві́зьме зо спа́дку наро́ду, витискаючи їх з їхнього володіння, — із свого володіння дасть своїм сина́м спа́док, щоб ніхто з наро́ду Мого не розпоро́шився зо свого володіння.
19 М-а дус, пе интраря де лынгэ поартэ, ын одэиле сфинте рындуите преоцилор ши каре се афлэ спре мязэноапте. Ши ятэ кэ ын фунд ера ун лок, ынспре апус.
І впрова́див мене входом, що при боці брами, до свяще́нних кімна́т для священиків, що звернені на пі́вніч; і ось там є місце на їхньому за́дньому боці на за́хід.
20 Ел мь-а зис: „Ачеста есте локул унде вор фербе преоций карня де ла жертфеле пентру винэ ши пентру испэшире ши унде вор коаче даруриле де мынкаре, ка сэ се феряскэ сэ ле дукэ ын куртя де афарэ ши сэ сфинцяскэ астфел попорул прин еле.”
І сказав він мені: Оце місце, де священики бу́дуть варити жертву за провину та жертву за гріх, де будуть пекти́ жертву хлі́бну, щоб не вино́сити до зо́внішнього подві́р'я, і не посвятити народа.
21 М-а дус апой ын куртя де афарэ ши м-а фэкут сэ трек пе лынгэ челе патру колцурь але курций. Ши ятэ кэ ера о курте ла фиекаре колц ал курций.
І він вивів мене до зо́внішнього подві́р'я, і провів мене по чотирьо́х ро́гах подвір'я, — і ось ще подвір'я на кожному розі подвір'я.
22 Ши ын челе патру колцурь але курций ерау ниште курць деспэрците, лунӂь де патрузечь де коць ши лате де трейзечь; тоате патру авяу ачеяшь мэсурэ ши ерау ын колцурь.
На чотирьо́х ро́гах подвір'я були малі подвір'я, — сорок ліктів завдовж і тридцять завши́р, міра одна для них чотирьо́х, простоку́тні.
23 Тоате патру ерау ынконжурате ку ун зид ши ла пичоареле зидулуй де жур ымпрежур ерау ниште ветре пентру гэтит.
І був ряд каміння навко́ло них, навколо них чотирьо́х, і поро́блені ку́хні під горожею навколо.
24 Ел мь-а зис: „Ачестя сунт букэтэрииле унде вор фербе служиторий касей карня де ла жертфеле адусе де попор.”
І сказав він мені: Оце дім кухарі́в, що там ва́рять слуги храму жертву наро́дові.
