Езекиел 34
1 Кувынтул Домнулуй мь-а ворбит астфел:
І було мені слово Господнє таке:
2 „Фиул омулуй, пророчеште ымпотрива пэсторилор суфлетешть ай луй Исраел! Пророчеште ши спуне-ле лор, пэсторилор: ‘Аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Вай де пэсторий луй Исраел, каре се паск пе ей ыншишь! Ну требуе пэсторий сэ паскэ турма?
„Сину лю́дський, пророкуй на Ізраїлевих па́стирів, пророкуй та й скажеш до них, до тих па́стирів: Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим па́стирям, які пасу́ть самих себе! Хіба ж не ота́ру повинні па́сти па́стирі?
3 Вой мынкаць грэсимя, вэ ымбрэкаць ку лына, тэяць че е грас, дар ну паштець оиле.
Жир ви їсте, та вовну вдяга́єте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасе́те!
4 Ну ынтэриць пе челе слабе, ну виндекаць пе чя болнавэ, ну легаць пе чя рэнитэ, н-адучець ынапой пе чя рэтэчитэ, ну кэутаць пе чя пердутэ, чи ле стэпыниць ку асуприре ши ку асприме!
Слаби́х не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пора́неної не перев'язуєте, споло́шеної не вертаєте, і заги́нулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорсто́кістю!
5 Астфел, еле с-ау рисипит, пентру кэ н-авяу пэстор; ау ажунс прада тутурор фярелор кымпулуй ши с-ау рисипит.
І порозпоро́шувалися вони з браку па́стиря, і стали за ї́жу для всякої польово́ї звірини́, і порозбіга́лися.
6 Турма Мя рэтэчеште пе тоць мунций ши пе тоате дялуриле ыналте; оиле Меле сунт рисипите пе тоатэ фаца цэрий ши нимень ну ынгрижеште де еле, нич ну ле каутэ!»
Блукає ота́ра Моя по всіх го́рах та по всіх високих згі́р'ях, і по всій широкій землі розпоро́шена ота́ра Моя, і немає ніко́го, хто турбува́вся б про них, і немає ніко́го, хто б їх шукав!
7 Де ачея, пэсторилор, аскултаць кувынтул Домнулуй:
Тому, па́стирі, послухайте слова Господнього:
8 «Пе вяца Мя», зиче Домнул Думнезеу, «пентру кэ оиле Меле ау ажунс де жаф ши сунт прада тутурор фярелор кымпулуй дин липсэ де пэстор, пентру кэ пэсторий Мей н-ау ничо грижэ де оиле Меле, чи се пэштяу нумай пе ей ыншишь, ши ну пэштяу оиле Меле,
Як живий Я, говорить Господь Бог, — за те, що ота́ра Моя поли́шена на здо́бич, і стала ота́ра Моя за їжу для всякої польово́ї звірини́ через брак па́стиря, і па́стирі Мої не шукають Моєї отари, а себе самих пасу́ть па́стирі Мої, а отари Моєї не пасу́ть,
9 де ачея, пэсторилор, аскултаць кувынтул Домнулуй!
тому́, па́стирі, послухайте слова Господнього:
10 Аша ворбеште Домнул Думнезеу: ‹Ятэ, ам неказ пе пэсторь! Ымь вой луа ынапой оиле дин мыниле лор, ну-й вой май лэса сэ-Мь паскэ оиле ши ну се вор май паште нич пе ей ыншишь; кэч Ымь вой избэви оиле дин гура лор ши ну ле вор май служи ка хранэ!›»
Так говорить Господь Бог: Ось Я на тих па́стирів, і зажадаю з їхньої руки отари Моєї, і відірву́ їх від пасі́ння отари, і ті па́стирі не будуть уже па́сти сами́х себе, й Я врятую Свою отару з їхніх уст, і вони не будуть їм за ї́жу.
11 Кэч аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Ятэ, Мэ вой ынгрижи Еу Ынсумь де оиле Меле ши ле вой черчета!
Бо так Господь Бог промовляє: Ось Я Сам, і зажадаю отару Мою, і перегля́ну їх.
12 Кум ышь черчетязэ ун пэстор турма кынд есте ын мижлокул оилор сале ымпрэштияте, аша Ымь вой черчета Еу оиле ши ле вой стрынӂе дин тоате локуриле пе унде ау фост рисипите ын зиуа плинэ де норь ши негурэ.
Як пастух перегляда́є своє ста́до того дня, коли він серед своєї розпоро́шеної отари, так Я перегля́ну отару Свою, і вирятую їх зо всіх тих місць, куди вони були розпоро́шені за хма́рного та імли́стого дня.
13 Ле вой скоате динтре попоаре, ле вой стрынӂе дин фелурите цэрь ши ле вой адуче ынапой ын цара лор; ле вой паште пе мунций луй Исраел, де-а лунгул рыурилор ши ын тоате локуриле локуите але цэрий.
І ви́проваджу їх від народів, і позбираю їх із країв, і приведу́ їх до їхньої землі, і бу́ду їх па́сти на Ізраїлевих гора́х, при рі́чищах та по всіх осе́лях кра́ю.
14 Ле вой паште пе о пэшуне бунэ ши стына лор ва фи пе мунций чей ыналць ай луй Исраел; аколо се вор одихни ынтр-ун стаул плэкут ши вор авя пэшунь грасе пе мунций луй Исраел.
На пасови́щі доброму па́стиму їх, і на високих Ізраїлевих гора́х буде їхній ви́пас, — там вони будуть лежати на ви́пасі доброму, і випаса́тимуть сите пасови́ще на Ізраїлевих гора́х!
15 Еу Ынсумь Ымь вой паште оиле, Еу ле вой дуче ла одихнэ», зиче Домнул Думнезеу.
Я буду па́сти отару Свою, і Я їх покладу́ на спочи́нок, говорить Господь Бог.
16 «Вой кэута пе чя пердутэ, вой адуче ынапой пе чя рэтэчитэ, вой лега пе чя рэнитэ ши вой ынтэри пе чя слабэ. Дар вой пэзи пе челе грасе ши плине де влагэ: вряу сэ ле паск кум се каде.»
Загинулу вівцю́ відшукаю, а споло́шену поверну́, а пора́нену перев'яжу́, а хвору зміцню́, а ситу та сильну погублю́, — буду па́сти її правосуддям!
17 Ши вой, оиле Меле, аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Ятэ, вой жудека ынтре оае ши оае, ынтре бербечь ши цапь.
А ви, ота́ро Моя, так говорить Господь Бог: Ось Я бу́ду судити між вівце́ю й вівцею, між барано́м і козла́ми.
18 Есте пря пуцин пентру вой кэ паштець ын пэшуня чя бунэ, де май кэлкаць ын пичоаре ши чялалтэ парте а пэшуний воастре? Кэ бець о апэ лимпеде, де май тулбураць ши пе чялалтэ ку пичоареле?
Чи мало вам того, що ви спа́суєте хороше пасови́ще, а решту ваших пасови́щ ви то́пчете своїми ногами? І воду чисту ви п'єте́, а позосталу ногами своїми каламу́тите?
19 Ши оиле Меле требуе апой сэ паскэ че аць кэлкат вой ку пичоареле воастре ши сэ бя че аць тулбурат вой ку пичоареле воастре!»
І отара Моя мусить випаса́ти пото́птане вашими нога́ми, і пити скаламу́чене вашими ногами!
20 Де ачея, аша ле ворбеште Домнул Думнезеу: «Ятэ кэ вой жудека ынтре оая грасэ ши оая слабэ.
Тому так Господь Бог промовляє до них: Ось Я Сам і розсуджу́ між вівце́ю ситою й між вівцею худою.
21 Пентру кэ аць избит ку коаста ши ку умэрул ши аць ымпунс ку коарнеле воастре тоате оиле слабе пынэ ле-аць изгонит,
За те, що ви бо́ком і раме́ном попиха́єте, і рога́ми вашими ко́лете всіх слаби́х, аж поки не порозпоро́шуєте їх геть,
22 вой вени ын ажуторул оилор Меле, ка сэ ну май фие де жаф, ши вой жудека ынтре оае ши оае.
то Я спасу́ отару Свою, і вона не буде вже за здо́бич, і Я розсуджу́ між вівцею та вівцею!
23 Вой пуне песте еле ун сингур пэстор, каре ле ва паште, ши ануме пе Робул Меу Давид; Ел ле ва паште, Ел ва фи пэсторул лор.
І поставлю над ними одно́го па́стиря, і він буде їх па́сти, — раба Мого Давида, він їх буде па́сти, і він їм буде за па́стиря!
24 Еу, Домнул, вой фи Думнезеул лор, ши Робул Меу Давид ва фи воевод ын мижлокул лор. Еу, Домнул, ам ворбит!
А Я, Господь, буду їм Богом, а раб Мій Давид — кня́зем серед них. Я, Господь, це сказав!
25 Вой ынкея ку еле ун легэмынт де паче ши вой ындепэрта дин царэ тоате фяреле сэлбатиче; еле вор локуи ын линиште ын пустиу ши вор путя дорми ын мижлокул пэдурилор.
І складу́ Я з ними заповіта миру, і прикінчу́ на землі злу звірину́, і вони пробува́тимуть в пустині безпечно, і будуть спати по ліса́х.
26 Ле вой фаче, пе еле ши ымпрежуримиле дялулуй Меу, о причинэ де бинекувынтаре; ле вой тримите плоае ла време, ши ачаста ва фи о плоае бинекувынтатэ!
І вчиню́ їх та довкі́лля Мого взгір'я благослове́нням, і спущу́ дощ в його ча́сі, — будуть це дощі благослове́нні.
27 Помул де пе кымп ышь ва да родул ши пэмынтул ышь ва да роаделе. Еле вор фи лиништите ын цара лор ши вор шти кэ Еу сунт Домнул кынд вой рупе легэтуриле жугулуй лор ши кынд ле вой избэви дин мына челор че ле асупреск.
І польове́ де́рево видасть свій плід, а земля видасть свій урожай, і будуть вони безпечні на своїй землі, і пізнають, що Я — Господь, коли зламаю зано́зи їхнього ярма́, і врятую їх від руки тих, хто їх понево́лив.
28 Ну вор май фи де жаф ынтре нямурь, ну ле вор мынка фяреле дин царэ, чи вор локуи ын линиште ши ну ле ва май тулбура нимень.
І не бу́дуть уже вони за здо́бич для наро́дів, і звірина́ зе́мна не же́ртиме їх, і бу́дуть вони сидіти безпе́чно, і не буде ніко́го, хто б їх настраши́в.
29 Ле вой пуне ун рэсад кэруя и се ва дуче файма; ну вор май фи мистуите де фоаме ын царэ ши ну вор май пурта окара нямурилор.
І ви́кохаю їм саджанця́ на славу, і не будуть вони вже за́брані голодом із землі, і не понесу́ть уже га́ньби наро́дів.
30 Ши вор шти астфел кэ Еу, Домнул Думнезеул лор, сунт ку еле ши кэ еле сунт попорул Меу, еле, каса луй Исраел», зиче Домнул Думнезеу.’
І пізнають вони, що Я — Госпо́дь, Бог їхній, з ними, а вони — наро́д Мій, дім Ізраїлів, говорить Господь Бог.
31 Вой сунтець оиле Меле, оиле пэшуний Меле, ши Еу сунт Думнезеул востру”, зиче Домнул Думнезеу.
А ви — ота́ра Моя, отара Мого пасови́ська, ви — лю́ди, а Я — Бог ваш, говорить Господь Бог“.
