Езекиел 27
1 Кувынтул Домнулуй мь-а ворбит астфел:
І було мені слово Господнє таке:
2 „Ши ту, фиул омулуй, ростеште ачастэ кынтаре де жале асупра Тирулуй!
„А ти, сину лю́дський, здійми пісню жало́бну про Тир!
3 Спуне Тирулуй: ‘Ту, каре стай пе малул мэрий ши фачь негоц ку попоареле унуй маре нумэр де остроаве, аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Тируле, ту зичяй: ‹Еу сунт де о десэвыршитэ фрумусеце!›
І скажеш до Тиру: Ти, що при входах морськи́х пробува́єш, що торгуєш з наро́дами на числе́нних острова́х: Так говорить Господь Бог: Тире, ти сказав: я — то корона краси́!
4 Цинутул тэу есте ын инима мэрилор ши чей че те-ау зидит те-ау фэкут десэвыршит де фрумос.
У серці морі́в границі твої; будівни́чі твої доверши́ли твою красу́!
5 Ку кипарошь дин Сенир ць-ау фэкут тоате латуриле корэбиилор. Ау луат чедри дин Либан, ка сэ-ць ридиче катарӂеле;
З кипари́су з Сені́ру вони збудували для тебе всі до́шки подві́йні, взяли ке́дра з Лива́ну, щоб що́глу зроби́ти на тобі.
6 лопециле ци ле-ау фэкут дин стежарь де Басан ши лавицеле, ку филдеш принс ын чимишир, адус дин остроавеле Китим.
З баша́нських дубі́в твої весла зробили, твій по́клад зробили із кости слоно́вої, із смере́ки з острові́в тих Кіттійських.
7 Пынзеле каре-ць служяу ка стяг ерау де ин субцире дин Еӂипт, кусут ла гергеф, яр ынвелитоаря та ера де пурпурэ албастрэ ши рошие, дин остроавеле Елишей.
Сорока́тий з Єгипту віссо́н був вітри́лом твоїм, щоб за пра́пора бути тобі; блаки́ть та пурпу́ра з острові́в Еліші стали твоїм покриття́м.
8 Локуиторий Сидонулуй ши Арвадулуй ыць ерау выслашь ши чей май ынцелепць дин мижлокул тэу, Тируле, ыць ерау кырмачь.
Мешка́нці Сидо́ну й Арва́ду були весляра́ми тобі, мудреці́ твої, Тире, у тебе були, вони — морепла́вці твої.
9 Бэтрыний Гебалулуй ши лукрэторий луй искусиць ерау ла тине ши-ць дреӂяу крэпэтуриле. Тоате корэбииле мэрий ку маринарий лор ерау ла тине, ка сэ факэ скимб де мэрфурь ку тине.
Старші́ із Ґева́лу й його мудреці́ були в тебе за тих, що латали проло́ми твої. Всі морські́ кораблі й морепла́вці їхні в тебе були́, щоб міняти крам твїй.
10 Чей дин Персия, дин Луд ши дин Пут служяу ын оастя та ка оамень де рэзбой; ей ышь спынзурау ын тине скутул ши койфул ши-ць дэдяу стрэлучире.
Перс, і Луд, і Пут були в ві́йську твоїм вояка́ми твоїми, вішали в тебе щита́ та шоло́ма, — вони то давали тобі пишноту́.
11 Чей дин Арвад ыць умпляу зидуриле ку рэзбойничий тэй ши оамений витежь ерау ын турнуриле тале. Ей ышь атырнау павезеле пе тоате зидуриле тале ши-ць десэвыршяу астфел фрумусеця.
Сино́ве Арваду та ві́йсько твоє — навко́ло на мурах твоїх, а Ґаммадеї на ба́штах твоїх пробува́ли, щити́ свої вішали навколо на мурах твоїх, — вони доверши́ли окрасу твою.
12 Чей дин Тарс фэчяу негоц ку тине ку тот фелул де мэрфурь пе каре ле авяй дин белшуг. Веняу ла тыргул тэу ку арӂинт, ку фер, ку коситор ши ку плумб.
Тарші́ш був для те́бе купцем через много́ту багатства усякого; срі́блом, залізом, циною й оливом платили вони за крам твій.
13 Иаванул, Тубалул ши Мешекул фэчяу негоц ку тине; дэдяу робь ши унелте де арамэ ын скимбул мэрфурилор тале.
Яван, Тувал та Мешех — це купці твої, — людську душу та мідяні речі давали вони за замі́нний крам твій.
14 Чей дин каса Тогармей адучяу ла тыргул тэу кай, кэлэрець ши катырь.
З дому Тоґарми давали коні, і верхівців, і мулів за крам твій.
15 Чей дин Дедан фэчяу негоц ку тине; негоцул мултор остроаве тречя прин мыниле тале; ыць адучяу ка бир коарне де филдеш ши де абанос.
Сино́ве Дедану — твої покупці́; числе́нні острови́ — торгували з тобою, — рога́ми слоно́вої кости й геба́новим деревом звертали данину твою.
16 Сирия фэчя негоц ку тине, ку мареле нумэр де лукрурь фэкуте де тине; ей веняу ла тыргул тэу ку смаралд, пурпурэ ши материй пестрице, ку ин субцире, мэрӂян ши агат.
Арам — твій купець через многість виро́бів твоїх; руби́н, пурпу́ру, і квітча́сту ткани́ну, і віссо́н, і кора́лі та дорогоці́нний камінь давали тобі за крам твій.
17 Иуда ши цара луй Исраел фэчяу негоц ку тине; ыць дэдяу грыу де Минит, турте, мьере, унтделемн ши ляк алинэтор ын скимбул мэрфурилор тале.
Юда й Ізраїлів Край — це купці твої; пшеницю з Мінніту, солодо́щі, і мед, і оли́ву й бальза́м давали вони за замі́нний крам твій.
18 Дамаскул фэчя негоц ку тине, ку мареле нумэр де лукрурь фэкуте де тине, ку тот фелул де мэрфурь пе каре ле авяй дин белшуг; ыць дэдя вин дин Хелбон ши лынэ албэ.
Дамаск — твій купець через многість виро́бів твоїх, через многість багатства усякого, вином із Хелбону та білою вовною.
19 Веданул ши Иаванул, де ла Узал, веняу ла тыргул тэу: фер лукрат, касие ши трестие мироситоаре ерау скимбате ку тине.
Ведан та Яван із Уззалу давали тобі́ за крам залізо обро́блене, бальза́м та очере́т, — було це замінним кра́мом твоїм.
20 Деданул фэчя негоц ку тине ку ынвелиторь де пус пе кал.
Дедан — твій купець килимка́ми до сі́дел при їждженні.
21 Арабия ши тоць воевозий Кедарулуй ерау негусторий тэй ши-ць адучяу мей, бербечь ши цапь.
Арабія та всі кеда́рські князі́ — покупці це твоєї руки; ягня́тами, і барана́ми, і козла́ми, — ними торгі́вля твоя.
22 Негусторий дин Себа ши дин Раема фэчяу негоц ку тине; ыць плэтяу ку челе май буне миресме, ку петре скумпе ши аур мэрфуриле тале.
Купці Шеви й Рами — покупці це твої, — коштовним бальза́мом, і дорогим усіля́ким камінням та злотом давали вони за това́р твій.
23 Харанул, Канехул ши Еденул, негусторий дин Себа, дин Асирия, дин Килмад фэчяу негоц ку тине;
Харан, і Ханне, і Еден, купці Шеви, Ашшу́р та Кілмад — це твої покупці́.
24 фэчяу негоц ку тине де хайне скумпе, де мантале де пурпурэ албастрэ ши кусэтурь ла гергеф, де ковоаре скумпе, пусе ын лэзь де фуний, сучите ши бине ымплетите, адусе ла тыргул тэу.
Це твої покупці́ коштовним убра́нням: покрива́лами блаки́тними, і квітча́стими, і багатокольоро́вими тка́ними ви́робами, міцни́ми шну́рами пов'я́заними за крам твій.
25 Корэбииле дин Тарс ыць адучяу мэрфуриле пе маре; ерай ын кулмя богэцией ши славей, ын инима мэрилор!
Кораблі із Таршішу — твої карава́ни, для краму твого замі́нного, — і став ти багатим, і став дуже славним у серці морі́в.
26 Выслаший тэй те дучяу пе апе марь, дар ун вынт де ла рэсэрит те ва сфэрыма ын инима мэрилор!
На воду велику тебе завели́ твої веслярі́, і в серці морів східній вітер розі́б'є тебе́.
27 Богэцииле тале, тыргуриле тале ши мэрфуриле тале, маринарий ши кырмачий тэй, чей че ыць дрег крэпэтуриле корэбиилор ши чей че фак скимб де мэрфурь ку тине, тоць оамений де рэзбой каре сунт ын тине ши тоатэ мулцимя каре есте ын мижлокул тэу се вор прэбуши ын инима мэрилор ын зиуа кэдерий тале.
Багатство твоє та крам твій, і ви́роби твої замі́нні, морепла́вці твої і твої щоглярі́, ті, що латають пробо́ї твої, і ті, що міняють замі́нний крам твій, і всі твої вояки́, які в тебе, і всі збори твої, що серед тебе, — попа́дають в серці морі́в в дні упа́дку твого́!
28 Тоате валуриле мэрий се вор кутремура де ципетеле кырмачилор тэй!
На ле́мент твоїх щоглярі́в затремтя́ть вали мо́рські,
29 Ши тоць выслаший, маринарий, тоць кырмачий де пе маре се вор да жос дин корэбий ши вор пэши пе ускат.
і посхо́дять з своїх кораблів усі веслярі́, морепла́вці, всі морські́ щоглярі́, — на землі постаю́ть.
30 Вор стрига ку глас таре дин причина та ши вор скоате ципете амарниче. Ышь вор арунка цэрынэ ын кап ши се вор тэвэли ын ченушэ.
І заголо́сять за тебе вони тужним голосом, і кричатимуть гірко, і свої го́лови по́рохом пообсипають, у по́пелі будуть кача́тись!
31 Ышь вор раде капул дин причина та ши се вор ымбрэка ын сачь, те вор плынӂе ку суфлетул амэрыт ши ку мыхнире маре.
І зроблять собі ради тебе жало́бную ли́сину, і себе́ опере́жуть вере́тами, і плакатимуть за тобою в гірко́ті душі гірки́м голосі́нням.
32 Ын дуреря лор, вор фаче ун кынтек де жале асупра та, те вор бочи ши вор зиче: ‹Чине ера ка Тирул, чел нимичит ын мижлокул мэрий?
І пісню жало́би сини їхні зді́ймуть про тебе, і над тобою співа́тимуть жа́лібно: „Хто інший, як Тир, — посере́дині моря зруйно́ваний?
33 Кынд ешяу мэрфуриле тале пе мэрь, сэтурай ун маре нумэр де попоаре; ку белшугул авуциилор ши мэрфурилор тале, ымбогэцяй пе ымпэраций пэмынтулуй.
Коли приплива́ли ви́роби твої із морі́в, насища́в ти числе́нні наро́ди; многото́ю багатства твого та ви́робів замі́нних твоїх ти збага́чував зе́мських царі́в!
34 Акум ынсэ ешть сфэрымат де мэрь, негоцул тэу а перит ын адынчимя апелор ши тоатэ мулцимя та де оамень с-а куфундат одатэ ку тине!
Тепер же, коли ти розбитий на морі, у водних глиби́нах, то замінний ви́ріб твій і всі збори твої серед тебе попа́дали.
35 Тоць локуиторий остроавелор стау ынмэрмуриць дин причина та, ымпэраций лор стау ку пэрул вылвой де гроазэ ши ле тремурэ фаца!
Над тобою стовпі́ють усі остров'я́ни, а їхні царі затремтіли від жа́ху, засльози́лися їхні обличчя!
36 Негусторий попоарелор флуерэ асупра та! Ешть нимичит де тот ши те-ай дус пентру тотдяуна!›»’”
Купці серед наро́дів глузли́во свистя́ть над тобою, — ти по́страхом став, і не буде навіки тебе́!“
