Еклезиастул 3

1 Тоате ышь ау время лор ши фиекаре лукру де суб черурь ышь аре часул луй.

Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:

2 Наштеря ышь аре время ей, ши моартя ышь аре время ей; сэдитул ышь аре время луй, ши смулӂеря челор сэдите ышь аре время ей.

час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,

3 Учидеря ышь аре время ей, ши тэмэдуиря ышь аре время ей; дэрымаря ышь аре время ей, ши зидиря ышь аре время ей;

час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

4 плынсул ышь аре время луй, ши рысул ышь аре время луй; бочитул ышь аре время луй, ши жукатул ышь аре время луй;

час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,

5 арункаря ку петре ышь аре время ей, ши стрынӂеря петрелор ышь аре время ей; ымбрэцишаря ышь аре время ей, ши депэртаря де ымбрэцишэрь ышь аре время ей;

час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,

6 кэутаря ышь аре время ей, ши пердеря ышь аре время ей; пэстраря ышь аре время ей, ши лепэдаря ышь аре время ей;

час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,

7 руптул ышь аре время луй, ши кусутул ышь аре время луй; тэчеря ышь аре время ей, ши ворбиря ышь аре время ей;

час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

8 юбитул ышь аре время луй, ши урытул ышь аре время луй; рэзбоюл ышь аре время луй, ши пачя ышь аре время ей.

час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!

9 Че фолос аре чел че мунчеште дин труда луй?

Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?

10 Ам вэзут ла че ынделетничире супуне Думнезеу пе фиий оаменилор.

Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,

11 Орьче лукру Ел ыл фаче фрумос ла время луй. А пус ын инима лор кяр ши гындул вешничией, мэкар кэ омул ну поате купринде, де ла ынчепут пынэ ла сфыршит, лукраря пе каре а фэкут-о Думнезеу.

— усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.

12 Ам ажунс сэ куноск кэ ну есте алтэ феричире пентру ей декыт сэ се букуре ши сэ трэяскэ бине ын вяца лор;

Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.

13 дар ши фаптул кэ ун ом мэнынкэ ши бя ши дуче ун трай бун ын мижлокул ынтреӂий луй мунчь есте ун дар де ла Думнезеу.

I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!

14 Ам ажунс ла куноштинца кэ тот че фаче Думнезеу дэйнуеште ын вечь, ши ла чея че фаче Ел ну май есте нимик де адэугат ши нимик де скэзут, ши кэ Думнезеу фаче аша пентру ка лумя сэ се тямэ де Ел.

Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

15 Че есте а май фост ши че ва фи а май фост; ши Думнезеу адуче ярэшь ынапой че а трекут.

Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!

16 Ам май вэзут суб соаре кэ, ын локул рындуит пентру жудекатэ, домнеште нелеӂюиря ши кэ, ын локул рындуит пентру дрептате, есте рэутате.

І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.

17 Атунч ам зис ын инима мя: „Думнезеу ва жудека ши пе чел бун, ши пе чел рэу, кэч Ел а сорочит о време пентру орьче лукру ши пентру орьче фаптэ.”

Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.

18 Ам зис ын инима мя кэ ачестя се ынтымплэ нумай пентру оамень, ка сэ-й ынчерче Думнезеу ши ей ыншишь сэ вадэ кэ ну сунт декыт ниште добитоаче.

Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,

19 Кэч соарта омулуй ши а добитокулуй есте ачеяшь; ачеяшь соартэ ау амындой; кум моаре унул, аша моаре ши челэлалт; тоць ау ачеяшь суфларе, ши омул ну ынтрече ку нимик пе добиток, кэч тотул есте дешертэчуне.

бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!

20 Тоате мерг ла ун лок; тоате ау фост фэкуте дин цэрынэ ши тоате се ынторк ын цэрынэ.

Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.

21 Чине штие дакэ суфларя омулуй се суе ын сус ши дакэ суфларя добитокулуй се кобоарэ ын жос, ын пэмынт?

Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?

22 Аша кэ ам вэзут кэ ну есте нимик май бун пентру ом декыт сэ се веселяскэ де лукрэриле луй: ачаста есте партя луй. Кэч чине-л ва фаче сэ се букуре де че ва фи дупэ ел?

І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?