Фаптеле 7
1 Мареле преот а зис: „Аша стау лукруриле?”
Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“
2 Штефан а рэспунс: „Фрацилор ши пэринцилор, аскултаць! Думнезеул славей С-а арэтат пэринтелуй ностру Авраам, кынд ера ын Месопотамия, ынаинте ка сэ се ашезе ын Харан.
Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні,
3 Ши й-а зис: ‘Ешь дин цара та ши дин фамилия та ши ду-те ын цара пе каре ць-о вой арэта.’
і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“.
4 Ел а ешит атунч дин цара халдеенилор ши с-а ашезат ын Харан. Де аколо, дупэ моартя татэлуй сэу, Думнезеу л-а стрэмутат ын цара ачаста, ын каре локуиць вой акум.
Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер.
5 Дин цара ачея ну й-а дат нимик ын стэпынире, нич мэкар о палмэ де лок, чи й-а фэгэдуит кэ й-о ва да ын стэпынире луй ши семинцей луй дупэ ел, мэкар кэ н-авя ничун копил.
Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.
6 Думнезеу й-а спус кэ сэмынца луй ва локуи ынтр-о царэ стрэинэ, ва фи робитэ ши ва фи кинуитэ патру суте де ань.
І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків.
7 ‘Дар нямул кэруя ый вор фи робь, ыл вой жудека Еу’, а зис Думнезеу. ‘Дупэ ачея, вор еши ши-Мь вор служи ын локул ачеста.’
„Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“.
8 Апой й-а дат легэмынтул тэерий ымпрежур, ши астфел Авраам, кынд а нэскут пе Исаак, л-а тэят ымпрежур ын зиуа а опта, Исаак а нэскут ши а тэят ымпрежур пе Иаков, ши Иаков, пе чей дойспрезече патриархь.
І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів.
9 Яр патриархий, каре пизмуяу пе Иосиф, л-ау вындут, ка сэ фие дус ын Еӂипт. Дар Думнезеу а фост ку ел
А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним,
10 ши л-а избэвит дин тоате неказуриле луй; й-а дат ынцелепчуне ши тречере ынаинтя луй Фараон, ымпэратул Еӂиптулуй, каре л-а пус дрегэтор песте Еӂипт ши песте тоатэ каса луй.
і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.
11 А венит о фоамете ын тот Еӂиптул ши Канаанул. Невоя ера маре, ши пэринций ноштри ну гэсяу меринде.
А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́.
12 Иаков а аузит кэ ын Еӂипт ера грыу ши а тримис пе пэринций ноштри ынтыяшь датэ аколо.
Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.
13 Ши кынд ау венит а доуа оарэ, Иосиф а фост куноскут де фраций сэй, ши Фараон а афлат дин че ням ера Иосиф.
А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід.
14 Апой, Иосиф а тримис сэ кеме пе татэл сэу Иаков ши пе тоатэ фамилия луй, шаптезечь ши чинч де суфлете.
Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ.
15 Иаков с-а коборыт ын Еӂипт, унде а мурит, ел ши пэринций ноштри.
І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.
16 Ши ау фост стрэмутаць ла Сихем ши пушь ын мормынтул пе каре ыл кумпэрасе Авраам ку о сумэ де бань де ла фиий луй Емор, ын Сихем.
І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового.
17 Се апропия время кынд требуя сэ се ымплиняскэ фэгэдуинца пе каре о фэкусе Думнезеу луй Авраам. Нородул а крескут ши с-а ынмулцит ын Еӂипт,
А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті,
18 пынэ кынд с-а ридикат ун алт ымпэрат, каре ну куноштя пе Иосиф.
аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа.
19 Ымпэратул ачеста а унелтит ымпотрива нямулуй ностру ши а кинуит пе пэринций ноштри, пынэ аколо ка сэ-шь лепеде прунчий, ка сэ ну трэяскэ.
Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.
20 Пе время ачаста с-а нэскут Мойсе, каре ера фрумос ынаинтя луй Думнезеу. Ел а фост хрэнит трей лунь ын каса татэлуй сэу.
Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці.
21 Ши кынд а фост лепэдат, л-а луат фийка луй Фараон ши л-а крескут ка пе копилул ей.
А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.
22 Мойсе а ынвэцат тоатэ ынцелепчуня еӂиптенилор ши ера путерник ын кувинте ши ын фапте.
І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх.
23 Ел авя патрузечь де ань кынд й-а венит ын инимэ доринца сэ черчетезе пе фраций сэй, пе фиий луй Исраел.
А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих.
24 А вэзут пе унул дин ей суферинд недрептате, й-а луат апэраря, а рэзбунат пе чел асуприт ши а оморыт пе еӂиптян.
Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина.
25 Кредя кэ фраций луй вор причепе кэ Думнезеу, прин мына луй, ле ва да избэвиря, дар н-ау причепут.
Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони.
26 А доуа зи, кынд се бэтяу ей, Мойсе а венит ын мижлокул лор ши й-а ындемнат ла паче. ‘Оаменилор’, а зис ел, ‘вой сунтець фраць; де че вэ недрептэциць унул пе алтул?’
А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“
27 Дар чел че недрептэця пе апроапеле сэу л-а ымбрынчит ши й-а зис: ‘Чине те-а пус пе тине стэпынитор ши жудекэтор песте ной?
А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю?
28 Врей сэ мэ оморь ши пе мине кум ай оморыт ерь пе еӂиптян?’
Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“
29 Ла аузул ачестор ворбе, Мойсе а фуӂит ши с-а дус де а локуит ка стрэин ын пэмынтул Мадиан, унде а нэскут дой фий.
І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів.
30 Песте патрузечь де ань, и с-а арэтат ун ынӂер ын пустиул мунтелуй Синай, ын пара фокулуй унуй руг.
А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори.
31 Мойсе, кынд л-а вэзут, с-а мират де арэтаря ачаста ши, пе кынд се апропия сэ вадэ че есте, а аузит гласул Домнулуй,
А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:
32 каре й-а зис: ‘Еу сунт Думнезеул пэринцилор тэй, Думнезеул луй Авраам, Думнезеул луй Исаак ши Думнезеул луй Иаков.’ Ши Мойсе, тремурынд, н-а ындрэзнит сэ се уйте.
„Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...
33 Домнул й-а зис: ‘Скоате-ць ынкэлцэминтя дин пичоаре, кэч локул пе каре стай есте ун пэмынт сфынт.
І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!
34 Ам вэзут суферинца попорулуй Меу, каре есте ын Еӂипт, ле-ам аузит ӂеметеле ши М-ам коборыт сэ-й избэвеск. Акум, ду-те, те вой тримите ын Еӂипт.’
Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“.
35 Пе ачест Мойсе де каре се лепэдасерэ ей, кынд ау зис: ‘Чине те-а пус пе тине стэпынитор ши жудекэтор?’ Думнезеу л-а тримис ка стэпынитор ши избэвитор, ку ажуторул ынӂерулуй, каре и се арэтасе ын руг.
Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника.
36 Ел й-а скос дин Еӂипт ши а фэкут минунь ши семне ын Еӂипт, ла Маря Рошие ши ын пустиу, патрузечь де ань.
Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині.
37 Ачест Мойсе а зис фиилор луй Исраел: ‘Домнул Думнезеул востру вэ ва ридика динтре фраций воштри ун Пророк ка мине: де Ел сэ аскултаць.’
Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“
38 Ел есте ачела каре, ын адунаря исраелицилор дин пустиу, ку ынӂерул каре й-а ворбит пе мунтеле Синай ши ку пэринций ноштри, а примит кувинте вий, ка сэ ни ле дя ноуэ.
Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати;
39 Пэринций ноштри н-ау врут сэ-л аскулте, чи л-ау несокотит ши, ын инимиле лор, с-ау ынторс спре Еӂипт
що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,
40 ши ау зис луй Аарон: ‘Фэ-не ниште думнезей, каре сэ мяргэ ынаинтя ноастрэ, кэч ачест Мойсе, каре не-а скос дин цара Еӂиптулуй, ну штим че с-а фэкут.’
промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“.
41 Ши ын зилеле ачеля, ау фэкут ун вицел, ау адус жертфэ идолулуй ши с-ау букурат де лукрул мынилор лор.
І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук.
42 Атунч, Думнезеу С-а ынторс де ла ей ши й-а дат сэ се ынкине оштирий черулуй, дупэ кум есте скрис ын картя пророчилор: ‘Мь-аць адус вой вите жунгияте ши жертфе тимп де патрузечь де ань ын пустиу, касэ а луй Исраел?
Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів?
43 Аць пуртат кортул луй Молох ши кипул стелей зеулуй Ремфан, кипуриле ачеля, пе каре ле-аць фэкут ка сэ вэ ынкинаць лор! Де ачея вэ вой стрэмута динколо де Бабилон.’
Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“
44 Пэринций ноштри авяу ын пустиу кортул ынтылнирий, аша кум ыл рындуисе Чел че а спус луй Мойсе сэ-л факэ дупэ кипул пе каре-л вэзусе.
У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.
45 Ши пэринций ноштри л-ау адус, ла рындул лор, суб повэцуиря луй Иосуа, кынд ау интрат ын цара стэпынитэ де нямуриле пе каре Думнезеу ле-а изгонит динаинтя пэринцилор ноштри, ши а рэмас аколо пынэ ын зилеле луй Давид.
Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида.
46 Давид а кэпэтат милэ ынаинтя луй Думнезеу ши а черут сэ ридиче о локуинцэ пентру Думнезеул луй Иаков.
Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.
47 Ши Соломон а фост ачела каре Й-а зидит о касэ.
І Соломон збудував Йому дім.
48 Дар Чел Пряыналт ну локуеште ын локашурь фэкуте де мынь оменешть, кум зиче пророкул:
Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:
49 ‘Черул есте скаунул Меу де домние, ши пэмынтул есте аштернутул пичоарелор Меле. Че фел де касэ Ымь вець зиди вой Мие, зиче Домнул, сау каре ва фи локул Меу де одихнэ?
„Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?
50 Н-а фэкут мына Мя тоате ачесте лукрурь?’…
Хіба не рука Моя все́ це створила?“
51 Оамень тарь ла чербиче, нетэяць ымпрежур ку инима ши ку урекиле! Вой тотдяуна вэ ымпотривиць Духулуй Сфынт. Кум ау фэкут пэринций воштри, аша фачець ши вой.
О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!
52 Пе каре дин пророчь ну й-ау пригонит пэринций воштри? Ау оморыт пе чей че вестяу май динаинте вениря Челуй Неприхэнит, пе каре Л-аць вындут акум ши Л-аць оморыт,
Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,
53 вой, каре аць примит Леӂя датэ прин ынӂерь, ши н-аць пэзит-о!…”
ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“
54 Кынд ау аузит ей ачесте ворбе, ый тэя пе инимэ ши скрышняу дин динць ымпотрива луй.
Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього.
55 Дар Штефан, плин де Духул Сфынт, шь-а пиронит окий спре чер, а вэзут слава луй Думнезеу ши пе Исус стынд ын пичоаре ла дряпта луй Думнезеу
А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,
56 ши а зис: „Ятэ, вэд черуриле дескисе ши пе Фиул омулуй стынд ын пичоаре ла дряпта луй Думнезеу.”
і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“
57 Ей ау ынчепут атунч сэ рэкняскэ, шь-ау аступат урекиле ши с-ау нэпустит тоць ынтр-ун гынд асупра луй.
Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...
58 Л-ау тырыт афарэ дин четате ши л-ау учис ку петре. Марторий шь-ау пус хайнеле ла пичоареле унуй тынэр, нумит Саул.
І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом.
59 Ши арункау ку петре ын Штефан, каре се руга ши зичя: „Доамне Исусе, примеште духул меу!”
І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“
60 Апой, а ынӂенункят ши а стригат ку глас таре: „Доамне, ну ле цине ын сямэ пэкатул ачеста!” Ши дупэ ачесте ворбе, а адормит.
Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“І, промовивши це, він спочив.
