Фаптеле 2
1 Ын Зиуа Чинчзечимий, ерау тоць ымпреунэ ын ачелашь лок.
Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.
2 Деодатэ, а венит дин чер ун сунет ка выжыитул унуй вынт путерник ши а умплут тоатэ каса унде шедяу ей.
І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.
3 Ниште лимбь ка де фок ау фост вэзуте ымпэрцинду-се принтре ей ши с-ау ашезат кыте уна пе фиекаре дин ей.
І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.
4 Ши тоць с-ау умплут де Дух Сфынт ши ау ынчепут сэ ворбяскэ ын алте лимбь, дупэ кум ле дэдя Духул сэ ворбяскэ.
Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.
5 Ши се афлау атунч ын Иерусалим иудей, оамень кучерничь дин тоате нямуриле каре сунт суб чер.
Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.
6 Кынд с-а аузит сунетул ачела, мулцимя с-а адунат ши а рэмас ынкременитэ, пентру кэ фиекаре ый аузя ворбинд ын лимба луй.
А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!
7 Тоць се мирау, се минунау ши зичяу уний кэтре алций: „Тоць ачештя каре ворбеск ну сунт галилеень?
Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?
8 Кум дар ый аузим ворбинд фиекэруя дин ной ын лимба ноастрэ, ын каре не-ам нэскут?
Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?
9 Парць, мезь, еламиць, локуиторь дин Месопотамия, Иудея, Кападочия, Понт, Асия,
Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,
10 Фриӂия, Памфилия, Еӂипт, пэрциле Либией динспре Чирене, оаспець дин Рома, иудей сау прозелиць,
і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,
11 кретань ши арабь, ый аузим ворбинд ын лимбиле ноастре лукруриле минунате але луй Думнезеу!”
юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“
12 Тоць ерау уймиць, ну штияу че сэ крядэ ши зичяу уний кэтре алций: „Че вря сэ зикэ ачаста?”
І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“
13 Дар алций ышь бэтяу жок ши зичяу: „Сунт плинь де муст!”
А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“
14 Атунч, Петру с-а скулат ын пичоаре ку чей унспрезече, а ридикат гласул ши ле-а зис: „Бэрбаць иудей ши вой тоць чей каре локуиць ын Иерусалим, сэ штиць лукрул ачеста ши аскултаць кувинтеле меле!
Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!
15 Оамений ачештя ну сунт бець, кум вэ ынкипуиць вой, кэч ну есте декыт ал трейля час дин зи.
Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,
16 Чи ачаста есте че а фост спус прин пророкул Иоел:
а це те, що пророк Йоі́л передрік:
17 ‘Ын зилеле де пе урмэ’, зиче Думнезеу, ‘вой турна дин Духул Меу песте орьче фэптурэ; фечорий воштри ши фетеле воастре вор пророчи, тинерий воштри вор авя ведений ши бэтрыний воштри вор виса висурь!
„І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.
18 Да, кяр ши песте робий Мей ши песте роабеле Меле вой турна, ын зилеле ачеля, дин Духул Меу ши вор пророчи.
І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!
19 Вой фаче сэ се арате семне сус ын чер ши минунь жос пе пэмынт, сынӂе, фок ши ун выртеж де фум;
І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.
20 соареле се ва префаче ын ынтунерик, ши луна, ын сынӂе ынаинте ка сэ винэ зиуа Домнулуй, зиуа ачея маре ши стрэлучитэ.
Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
21 Атунч, орьчине ва кема Нумеле Домнулуй ва фи мынтуит.’
І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.
22 Бэрбаць исраелиць, аскултаць кувинтеле ачестя! Пе Исус дин Назарет, Ом адеверит де Думнезеу ынаинтя воастрэ прин минуниле, семнеле ши лукрэриле плине де путере пе каре ле-а фэкут Думнезеу прин Ел ын мижлокул востру, дупэ кум бине штиць,
Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
23 пе Омул ачеста, дат ын мыниле воастре дупэ сфатул хотэрыт ши дупэ штиинца май динаинте а луй Думнезеу, вой Л-аць рэстигнит ши Л-аць оморыт прин мына челор фэрэделеӂе.
Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.
24 Дар Думнезеу Л-а ынвият, дезлегынду-Й легэтуриле морций, пентру кэ ну ера ку путинцэ сэ фие цинут де еа.
Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.
25 Кэч Давид зиче деспре Ел: ‘Еу авям тотдяуна пе Домнул ынаинтя мя, пентру кэ Ел есте ла дряпта мя, ка сэ ну мэ клатин.
Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
26 Де ачея, ми се букурэ инима ши ми се веселеште лимба; кяр ши трупул ми се ва одихни ын нэдежде,
Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.
27 кэч ну-мь вей лэса суфлетул ын Локуинца морцилор ши ну вей ынгэдуи ка Сфынтул Тэу сэ вадэ путрезиря. (Hadēs g86)
Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління! (Hadēs g86)
28 Мь-ай фэкут куноскуте кэиле веций ши мэ вей умпле де букурие ку старя Та де фацэ.’
Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!
29 Кыт деспре патриархул Давид, сэ-мь фие ынгэдуит, фрацилор, сэ вэ спун фэрэ сфиялэ кэ а мурит ши а фост ынгропат, ши мормынтул луй есте ын мижлокул ностру пынэ ын зиуа де азь.
Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.
30 Фииндкэ Давид ера пророк ши штия кэ Думнезеу ый фэгэдуисе ку журэмынт кэ ва ридика пе унул дин урмаший сэй пе скаунул луй де домние,
А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,
31 деспре ынвиеря луй Христос а пророчит ши а ворбит ел, кынд а зис кэ суфлетул луй ну ва фи лэсат ын Локуинца морцилор ши трупул луй ну ва ведя путрезиря. (Hadēs g86)
у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“. (Hadēs g86)
32 Думнезеу а ынвият пе ачест Исус, ши ной тоць сунтем марторь ай Луй.
Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
33 Ши акум, одатэ че С-а ынэлцат прин дряпта луй Думнезеу ши а примит де ла Татэл фэгэдуинца Духулуй Сфынт, а турнат че ведець ши аузиць.
А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
34 Кэч Давид ну с-а суит ын черурь, чи ел сингур зиче: ‘Домнул а зис Домнулуй меу: «Шезь ла дряпта Мя
Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,
35 пынэ че вой пуне пе врэжмаший Тэй суб пичоареле Тале.»’
доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
36 Сэ штие бине дар, тоатэ каса луй Исраел, кэ Думнезеу а фэкут Домн ши Христос пе ачест Исус пе каре Л-аць рэстигнит вой.”
Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“
37 Дупэ че ау аузит ачесте кувинте, ей ау рэмас стрэпуншь ын инимэ ши ау зис луй Петру ши челорлалць апостоль: „Фрацилор, че сэ фачем?”
Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“
38 „Покэици-вэ”, ле-а зис Петру, „ши фиекаре дин вой сэ фие ботезат ын Нумеле луй Исус Христос, спре ертаря пэкателор воастре; апой вець прими дарул Сфынтулуй Дух.
А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!
39 Кэч фэгэдуинца ачаста есте пентру вой, пентру копиий воштри ши пентру тоць чей че сунт департе акум, ын орькыт де маре нумэр ый ва кема Домнул Думнезеул ностру.”
Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.
40 Ши, ку мулте алте кувинте, мэртурися, ый ындемна ши зичя: „Мынтуици-вэ дин мижлокул ачестуй ням тикэлос.”
І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“
41 Чей че ау примит проповэдуиря луй ау фост ботезаць; ши ын зиуа ачея, ла нумэрул ученичилор с-ау адэугат апроапе трей мий де суфлете.
Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
42 Ей стэруяу ын ынвэцэтура апостолилор, ын легэтура фрэцяскэ, ын фрынӂеря пыний ши ын ругэчунь.
І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.
43 Фиекаре ера плин де фрикэ, ши прин апостоль се фэчяу мулте минунь ши семне.
І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.
44 Тоць чей че кредяу ерау ымпреунэ ла ун лок ши авяу тоате де обште.
А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.
45 Ышь виндяу огоареле ши авериле, ши баний ый ымпэрцяу ынтре тоць, дупэ невоиле фиекэруя.
І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.
46 Тоць ымпреунэ ерау нелипсиць де ла Темплу ын фиекаре зи, фрынӂяу пыня акасэ ши луау храна ку букурие ши курэцие де инимэ.
І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,
47 Ей лэудау пе Думнезеу ши ерау плэкуць ынаинтя ынтрегулуй нород. Ши Домнул адэуга ын фиекаре зи ла нумэрул лор пе чей че ерау мынтуиць.
вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.
