2 Самуел 6
1 Давид а стрынс ярэшь пе тоць алеший луй Исраел, ын нумэр де трейзечь де мий де оамень.
А Давид зно́ву зібрав ви́бране ві́йсько в Ізраїлі, тридцять тисяч.
2 Ши Давид, ку тот попорул каре ера ку ел, а порнит де ла Баале-Иуда ка сэ суе де аколо кивотул луй Думнезеу, ынаинтя кэруя есте кемат Нумеле Домнулуй оштирилор, каре стэ ынтре херувимь, дясупра кивотулуй.
І встав та й пішов Давид та ввесь наро́д, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб ви́нести звідти Божого ковче́га, що над ним кли́четься Ім'я́, — Ім'я́ Господа Савао́та, шо замешкує на херуви́мах.
3 Ау пус кивотул луй Думнезеу ынтр-ун кар ноу ши л-ау ридикат дин каса луй Абинадаб, де пе дял; Уза ши Ахио, фиул луй Абинадаб, кырмуяу карул чел ноу.
І вони поста́вили Божого ковчега на ново́го во́за, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, прова́дили того ново́го во́за.
4 Л-ау луат дар дин каса луй Абинадаб, де пе дял; Уза мерӂя алэтурь де кивотул луй Думнезеу ши Ахио мерӂя ынаинтя кивотулуй.
І не́сли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом.
5 Давид ши тоатэ каса луй Исраел кынтау ынаинтя Домнулуй ку тот фелул де инструменте де лемн де кипарос, ку харпе, ку лэуте, ку тимпане, ку флуере ши ку цимбале.
А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та пісня́ми, і на ци́трах, і на а́рфах, і на бу́бнах, на гу́слах, і на цимба́лах.
6 Кынд ау ажунс ла ария луй Након, Уза а ынтинс мына спре кивотул луй Думнезеу ши л-а апукат, пентру кэ ера сэ-л рэстоарне боий.
І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопи́в його́, бо знорови́лась була́ худо́ба.
7 Домнул С-а апринс де мыние ымпотрива луй Уза ши Думнезеу л-а ловит пе лок пентру пэкатул луй ши а мурит аколо, лынгэ кивотул луй Думнезеу.
І запали́вся Господній гнів на Уззу, — і Бог ура́зив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі.
8 Давид с-а ынтристат кэ Думнезеу ловисе пе Уза ку о астфел де педяпсэ, рупынду-л пе лок. Ши локул ачеста а фост нумит пынэ ын зиуа де азь Перец-Уза.
І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня.
9 Давид с-а темут де Домнул ын зиуа ачея ши а зис: „Кум сэ интре кивотул Домнулуй ла мине?”
І Давид злякався Господа того дня та й сказав: „Як уві́йде до ме́не Господній ковчег?“
10 Н-а врут сэ адукэ кивотул Домнулуй ла ел, ын четатя луй Давид, ши л-а дус ын каса луй Обед-Едом дин Гат.
І не хотів Давид перено́сити Господнього ковчега до себе, до Давидового Міста, а скерува́в його Давид до дому ґатянина Овед-Едома.
11 Кивотул Домнулуй а рэмас трей лунь ын каса луй Обед-Едом дин Гат ши Домнул а бинекувынтат пе Обед-Едом ши тоатэ каса луй.
І пробува́в Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагослови́в Овед-Едома та ввесь його дім.
12 Ау венит ши ау спус ымпэратулуй Давид: „Домнул а бинекувынтат каса луй Обед-Едом ши тот че авя дин причина кивотулуй луй Думнезеу.” Атунч, Давид а порнит ши а суит кивотул луй Думнезеу дин каса луй Обед-Едом ын четатя луй Давид, ын мижлокул веселией.
І доне́сено цареві Давидові, говорячи: „Господь поблагослови́в дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого“. І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю.
13 Кынд чей че дучяу кивотул Домнулуй ау фэкут шасе пашь, ау жертфит ун боу ши ун вицел грас.
І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він прино́сив у жертву вола та відгодо́вану штуку худоби.
14 Давид жука дин рэспутерь ынаинтя Домнулуй ши ера ынчинс ку ефодул де ин субцире.
А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили. І Давид був опере́заний лляни́м ефо́дом.
15 Астфел ау суит Давид ши тоатэ каса луй Исраел кивотул Домнулуй ын стригэте де букурие ши ын сунет де трымбице.
І Давид та ввесь Ізраїлів дім не́сли Господнього ковчега з о́криком та з сурмленням сурми́.
16 Пе кынд кивотул Домнулуй интра ын четатя луй Давид, Микал, фата луй Саул, се уйта пе ферястрэ ши, вэзынд пе ымпэратул Давид сэринд ши жукынд ынаинтя Домнулуй, л-а диспрецуит ын инима ей.
І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхо́ла, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцюва́в та скакав перед Господнім лицем. І вона погорди́ла ним у серці своєму.
17 Дупэ че ау адус кивотул Домнулуй, л-ау пус ла локул луй, ын мижлокул кортулуй пе каре-л ридикасе Давид пентру кивот, ши Давид а адус ынаинтя Домнулуй ардерь-де-тот ши жертфе де мулцумире.
І прине́сли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед наме́ту, що для нього поста́вив Давид. І приніс Давид цілопа́лення перед Господнім лицем та жертву мирну.
18 Кынд а испрэвит Давид де адус ардериле-де-тот ши жертфеле де мулцумире, а бинекувынтат попорул ын Нумеле Домнулуй оштирилор.
А коли Давид скінчи́в прино́сити цілопа́лення та мирні жертви, то він поблагослови́в народ Іменем Господа Саваота.
19 Апой а ымпэрцит ла тот попорул, ла тоатэ мулцимя луй Исраел, бэрбаць ши фемей, фиекэруя кыте о пыне, о букатэ де карне ши о туртэ де стафиде. Ши тот попорул а плекат, фиекаре ла каса луй.
І він роздав для всього наро́ду, для всього Ізраїлевого на́товпу, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одно́му буханце́ві хліба, по одному кава́лкові пече́ного м'яса та по одному виноградному калаче́ві. І пішов увесь наро́д кожен до дому свого́.
20 Давид с-а ынторс сэ-шь бинекувынтезе каса. Микал, фата луй Саул, й-а ешит ынаинте ши а зис: „Ку кытэ чинсте с-а пуртат азь ымпэратул луй Исраел дескоперинду-се ынаинтя служничелор супушилор луй, кум с-ар дескопери ун ом де нимик!”
І вернувся Давид, щоб поблагословити свій дім. І вийшла Мелхо́ла, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: „Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажа́вся сьогодні на оча́х неві́льниць своїх рабів, як обнажується який з пустуні́в!“
21 Давид а рэспунс Микалей: „Ынаинтя Домнулуй, каре м-а алес май пресус де татэл тэу ши де тоатэ каса луй, ка сэ мэ пунэ кэпетение песте попорул Домнулуй, песте Исраел, ынаинтя Домнулуй ам жукат.
І сказав Давид до Мелхоли: „Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім наро́дом, над Ізраїлем, — буду весели́тися перед Господнім лицем!
22 Вряу сэ мэ арэт ши май де нимик декыт де дата аста ши сэ мэ ынжосеск ын окий мей, тотушь вой фи ын чинсте ла служничеле де каре ворбешть.”
І коли я буду пого́рджений ще більш від того, і буду низьки́й у своїх оча́х, то при невільницях, що ти говорила, — і при них я буду шанований!“
23 Ши Микал, фата луй Саул, н-а авут копий пынэ ын зиуа морций ей.
І в Мелхоли, Саулової дочки́, — по цьо́му не було їй дитини аж до дня смерти її.
