2 Самуел 5
1 Тоате семинцииле луй Исраел ау венит ла Давид, ын Хеброн, ши ау зис: „Ятэ кэ ной сунтем ос дин оаселе тале ши карне дин карня та.
І посхо́дилися всі Ізраїлеві племе́на до Давида в Хевро́н та й сказали йому: „Оце ми кість твоя́ та тіло твоє́ ми!
2 Кяр одиниоарэ, кынд Саул ера ымпэратул ностру, ту повэцуяй ши стрынӂяй пе Исраел. Домнул ць-а зис: ‘Ту вей паште пе попорул Меу Исраел ши вей фи кэпетения луй Исраел.’”
І давніш, коли Саул був царем над нами, ти водив Ізраїля на війну і приво́див назад. І Господь тобі сказав: Ти будеш пасти́ наро́да Мого́, Ізра́їля, і ти бу́деш володарем над Ізраїлем“.
3 Астфел, тоць бэтрыний луй Исраел ау венит ла ымпэрат, ын Хеброн, ши ымпэратул Давид а фэкут легэмынт ку ей ла Хеброн, ынаинтя Домнулуй. Ши ау унс пе Давид ымпэрат песте Исраел.
І прийшли всі Ізра́їлеві старші́ в Хевро́н, а цар Давид склав із ними умову в Хевро́ні перед Господнім лицем. І пома́зали вони Давида царем над Ізра́їлем.
4 Давид ера ын вырстэ де трейзечь де ань кынд с-а фэкут ымпэрат ши а домнит патрузечь де ань.
Давид був віку тридцяти літ, коли став царюва́ти, і сорок літ царюва́в він.
5 Ла Хеброн, а домнит песте Иуда шапте ань ши шасе лунь ши, ла Иерусалим, а домнит трейзечь ши трей де ань песте тот Исраелул ши Иуда.
У Хевро́ні царював він над Юдою сім літ і шість місяців, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки над усім Ізраїлем та Юдою.
6 Ымпэратул а мерс ку оамений луй асупра Иерусалимулуй ымпотрива иебусицилор, локуиторий цэрий. Ей ау зис луй Давид: „Сэ ну интри аич, кэч ши орбий, ши олоӂий ци се вор ымпотриви!” Прин ачаста вояу сэ спунэ кэ Давид ну ва интра ку ничун кип аич.
І пішов цар та люди його до Єрусалиму на Євусе́янина, ме́шканця того Кра́ю. А той сказав Давидові, говорячи: „Ти не вві́йдеш сюди, хіба́ повиганя́єш сліпих та кривих!“А це значить: Давид ніко́ли не вві́йде сюди!
7 Дар Давид а пус мына пе четэцуя Сионулуй: ачаста есте четатя луй Давид.
Та Давид здобу́в тверди́ню Сіон, — він став Дави́довим Мі́стом.
8 Давид зисесе ын зиуа ачея: „Орьчине ва бате пе иебусиць сэ арунче ын канал пе шкьопий ши пе орбий ачея каре сунт врэжмаший луй Давид.” Де ачея се зиче: „Орбул ши шкьопул сэ ну интре ын Каса Домнулуй.”
І сказав Давид того дня: „Кожен, хто заб'є євусе́янина, нехай скине до кана́лу, а з ним і кривих та сліпих“, зненави́джених для Давидової душі. Тому говорять: „Сліпий та кривий не вві́йде до дому!“
9 Давид с-а ашезат ын четэцуе, пе каре а нумит-о четатя луй Давид. А фэкут ынтэритурь де жур ымпрежур, ын афарэ ши ынэунтрул луй Мило.
І осі́вся Давид у тверди́ні, і назвав ім'я їй: Давидове Місто. І будува́в Давид навко́ло від Мілло й усере́дині.
10 Давид ажунӂя тот май маре ши Домнул Думнезеул оштирилор ера ку ел.
І Давид ставав усе більшим, а Госпо́дь, Бог Саваот, був із ним.
11 Хирам, ымпэратул Тирулуй, а тримис соль луй Давид ши лемн де чедру ши тымпларь ши чоплиторь де пятрэ, каре ау зидит о касэ луй Давид.
І послав Хіра́м, цар ти́рський, послів до Давида, та ке́дрового де́рева, і теслів, і каменярі́в для стін, і вони збудували дім для Давида.
12 Давид а куноскут кэ Домнул ыл ынтэря ка ымпэрат ал луй Исраел ши кэ-й ридика ымпэрэция дин причина попорулуй Сэу, Исраел.
І пересві́дчився Давид, що Господь поставив його міцно царем над Ізраїлем, і що Він підніс царство його ради наро́ду Свого Ізраїля.
13 Давид шь-а май луат циитоаре ши невесте дин Иерусалим дупэ че а венит дин Хеброн ши и с-ау нэскут ярэшь фий ши фийче.
А Давид узяв ще нало́жниць та жіно́к з Єрусалиму по ви́ході його з Хеврону, — і народи́лися Давидові ще сини та до́чки.
14 Ятэ нумеле челор че и с-ау нэскут ла Иерусалим: Шамуа, Шобаб, Натан, Соломон,
А оце імена́ народжених йому в Єрусалимі: Шаммуа, і Шовав, і Натан, і Соломон,
15 Ибхар, Елишуа, Нефег, Иафиа,
і Ївхар, і Елішуа, і Нафеґ, і Яфіа,
16 Елишама, Елиада ши Елифелет.
і Елішама, і Еліяда, і Еліфалет.
17 Филистений ау афлат кэ Давид фусесе унс ымпэрат песте Исраел ши с-ау суит тоць сэ-л кауте. Давид, кэруя и с-а дат де штире, с-а коборыт ын четэцуе.
І почули филисти́мляни, що Давида пома́зали царем над Ізраїлем, і вийшли всі филисти́мляни, щоб шукати Давида. І Давид почув про це, і зійшов до тверди́ні.
18 Филистений ау венит ши с-ау рэспындит ын валя Рефаим.
А филисти́мляни прийшли та розташува́лися в долині Рефаїм.
19 Давид а ынтребат пе Домнул: „Сэ мэ суй ымпотрива филистенилор? Ый вей да ын мыниле меле?” Ши Домнул а зис луй Давид: „Суе-те, кэч вой да пе филистень ын мыниле тале.”
А Давид запитався Господа, говорячи: „Чи вихо́дити мені проти филисти́млян? Чи даси́ їх у мою руку?“І Господь відказав до Давида: „Виходь, бо справді дам филисти́млян у руку твою!“
20 Давид а венит ла Баал-Перацим, унде й-а бэтут. Апой а зис: „Домнул а рисипит пе врэжмаший мей динаинтя мя, ка ниште апе каре се руп.” Де ачея с-а дат локулуй ачелуя нумеле Баал-Перацим.
І прийшов Давид до Баал-Пераціму. І побив їх там Давид та й сказав: „Господь розірва́в ворогів моїх передо мною, як розрива́ють во́ди“. Тому він назвав ім'я́ тому місцю: Баал-Перацім.
21 Ей шь-ау лэсат идолий аколо ши Давид ши оамений луй й-ау луат.
І вони полиши́ли там своїх божкі́в, а їх забрав Давид та люди його.
22 Филистений с-ау суит дин ноу ши с-ау рэспындит ын валя Рефаим.
А филисти́мляни зно́ву прийшли та розташува́лися в долині Рефаїм.
23 Давид а ынтребат пе Домнул. Ши Домнул а зис: „Сэ ну те суй, чи я-й пе ла спате ши мерӂь асупра лор ын дрептул дузилор.
І запита́вся Давид Господа, а Він сказав: „Не виходь, — оточи́ їх з-поза́ду, і прийди́ до них від бальза́мового ліска́.
24 Кынд вей аузи ун вует де пашь ын вырфуриле дузилор, атунч сэ те грэбешть, кэч Домнул мерӂе ынаинтя та, ка сэ батэ оштиря филистенилор.”
І станеться, коли ти почуєш ше́лест кро́ку на верхові́ттях бальза́мового ліска́, тоді поспішися, бо то тоді вийшов Господь перед тобою, щоб побити филистимський та́бір“.
25 Давид а фэкут кум ый порунчисе Домнул ши а бэтут пе филистень де ла Геба пынэ ла Гезер.
І Давид зробив так, як наказав йому Господь, — і він побив филисти́млян від Ґеви аж туди, кудою йти до Ґезера.
