2 Самуел 22
1 Давид а ындрептат кэтре Домнул кувинтеле ачестей кынтэрь дупэ че Домнул л-а избэвит дин мына тутурор врэжмашилор луй ши дин мына луй Саул.
І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
2 Ел а зис: „Домнул есте стынка мя, четэцуя мя, Избэвиторул меу.
та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
3 Думнезеу есте стынка мя ла каре гэсеск ун адэпост, скутул меу ши путеря каре мэ мынтуеште, турнул меу чел ыналт ши скэпаря мя. Мынтуиторуле, Ту мэ скапь де силничие!
Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
4 Еу кем пе Домнул чел вредник де лаудэ ши сунт избэвит де врэжмаший мей.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
5 Кэч валуриле морций мэ ынконжурасерэ, шувоаеле нимичирий мэ ынспэймынтасерэ,
Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили! (Sheol h7585)
7 Ын стрымтораря мя, ам кемат пе Домнул, ам кемат пе Думнезеул меу; дин локашул Луй, Ел мь-а аузит гласул ши стригэтул меу а ажунс ла урекиле Луй.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
8 Атунч, пэмынтул с-а кутремурат ши с-а клэтинат, темелииле черулуй с-ау мишкат ши с-ау згудуит, пентру кэ Ел Се мыниясе.
Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
9 Фум се ридика дин нэриле Луй ши ун фок мистуитор ешя дин гура Луй: кэрбунь априншь цышняу дин еа.
Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
10 А плекат черуриле ши С-а коборыт: ун нор грос ера суб пичоареле Луй.
Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
11 Кэлэря пе ун херувим ши збура, веня пе арипиле вынтулуй;
Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
12 ера ынконжурат ку ынтунерикул ка ши ку ун корт, ера ынконжурат ку грэмезь де апе ши ку норь ынтунекошь.
А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
13 Дин стрэлучиря каре ера ынаинтя Луй скынтеяу кэрбунь де фок.
Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
14 Домнул а тунат дин черурь, Чел Пряыналт а фэкут сэ-Й рэсуне гласул;
Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
15 а арункат сэӂець ши а рисипит пе врэжмаший мей, а арункат фулӂерул ши й-а пус пе фугэ.
Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
16 Фундул мэрий с-а вэзут, темелииле лумий ау фост дескоперите де мустраря Домнулуй, де вуетул суфлэрий нэрилор Луй.
І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
17 Ел Шь-а ынтинс мына де сус, дин ынэлциме, м-а апукат, м-а скос дин апеле челе марь;
Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
18 м-а избэвит де потривникул меу чел путерник, де врэжмаший мей каре ерау май тарь декыт мине.
Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
19 Ей мэ принсесерэ ын зиуа стрымторэрий меле, дар Домнул а фост сприжиниторул меу,
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
20 Ел м-а скос ла лок ларг. Ел м-а мынтуит, пентру кэ мэ юбеште.
І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
21 Домнул мь-а рэсплэтит дупэ невиновэция мя, мь-а фэкут дупэ курэция мынилор меле;
Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
22 кэч ам пэзит кэиле Домнулуй, ну м-ам фэкут виноват фацэ де Думнезеул меу.
Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
23 Тоате порунчиле Луй ау фост ынаинтя мя ши ну м-ам депэртат де ла леӂиле Луй.
бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
24 Ам фост фэрэ винэ ынаинтя Луй, м-ам пэзит де фэрэделеӂя мя.
І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
25 Де ачея, Домнул мь-а рэсплэтит невиновэция мя дупэ курэция мя ынаинтя Луй.
І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
26 Ку чел бун Ту ешть бун, ку омул дрепт Те порць дупэ дрептате,
З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
27 ку чел курат ешть курат, ку чел ындэрэтник Те порць дупэ ындэрэтничия луй.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
28 Ту мынтуешть пе попорул каре се смереште, ши ку привиря Та коборь пе чей мындри.
І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
29 Да, Ту ешть лумина мя, Доамне! Домнул луминязэ ынтунерикул меу.
Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
30 Ку Тине мэ нэпустеск асупра уней ошть ынармате, ку Думнезеул меу сар песте зид.
Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
31 Кэиле луй Думнезеу сунт десэвыршите, Кувынтул Домнулуй есте курэцит; Ел есте ун скут пентру тоць чей че каутэ адэпост ын Ел.
Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
32 Кэч чине есте Думнезеу, афарэ де Домнул? Ши чине есте о стынкэ, афарэ де Думнезеул ностру?
Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
33 Думнезеу есте четэцуя мя чя таре ши Ел мэ кэлэузеште пе каля чя дряптэ.
Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
34 Ел ымь фаче пичоареле ка але чербоайчелор ши Ел мэ ашазэ пе локуриле меле челе ыналте.
Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
35 Ымь депринде мыниле ла луптэ ши брацеле меле ынтинд аркул де арамэ.
Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
36 Ту ымь дай скутул мынтуирий Тале ши ажунг маре прин бунэтатя Та.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
37 Лэрӂешть друмул суб паший мей ши пичоареле меле ну се клатинэ.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
38 Урмэреск пе врэжмаший мей ши-й нимическ, ну мэ ынторк пынэ ну-й нимическ.
Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
39 Ый нимическ, ый здробеск, де ну се май скоалэ; кад суб пичоареле меле.
Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
40 Ту мэ ынчинӂь ку путере пентру луптэ, рэпуй суб мине пе потривничий мей.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
41 Фачь пе врэжмаший мей сэ дя досул ынаинтя мя ши нимическ пе чей че мэ урэск.
Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
42 Се уйтэ ын журул лор ши ну-й чине сэ-й скапе. Стригэ кэтре Домнул, дар ну ле рэспунде!
Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
43 Ый писез ка пулберя пэмынтулуй, ый здробеск, ый калк ын пичоаре, ка нороюл де пе улице.
І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
44 Мэ скапь дин неынцелеӂериле попорулуй меу; мэ пэстрезь дрепт кэпетение а нямурилор; ун попор пе каре ну-л куноштям ымь есте супус.
Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
45 Фиий стрэинулуй мэ лингушеск; мэ аскултэ ла чя динтый порункэ.
Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
46 Фиий стрэинулуй лешинэ де ла инимэ, тремурэ кынд ес дин четэцуе.
В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
47 Трэяскэ Домнул ши бинекувынтатэ сэ фие Стынка мя! Ынэлцат сэ фие Думнезеу, Стынка мынтуирий меле,
Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
48 Думнезеу, каре есте рэзбунэторул меу, каре-мь супуне попоареле
Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
49 ши каре мэ фаче сэ скап де врэжмаший мей! Ту мэ ыналць май пресус де потривничий мей, мэ избэвешть де омул асупритор.
що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
50 Де ачея Те вой лэуда принтре нямурь, Доамне, ши вой кынта спре слава Нумелуй Тэу!
Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
51 Ел дэ марь избэвирь ымпэратулуй Сэу ши аратэ милэ унсулуй Сэу: луй Давид ши семинцей луй пентру тотдяуна.”
Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
