1 Ымпэрацилор 8
1 Атунч, ымпэратул Соломон а адунат ла ел, ла Иерусалим, пе бэтрыний луй Исраел ши пе тоате кэпетенииле семинциилор, пе кэпетенииле фамилиилор копиилор луй Исраел, ка сэ муте дин четатя луй Давид, адикэ Сионул, кивотул легэмынтулуй Домнулуй.
Тоді Соломон зібрав усіх Ізра́їлевих старши́х та голі́в племе́н, керівників ба́тьківських домі́в Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перене́сти ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно — Сіон.
2 Тоць бэрбаций луй Исраел с-ау стрынс ла ымпэратул Соломон, ын луна Етаним, каре есте а шаптя лунэ, ын тимпул празникулуй.
І були зі́брані до царя Соломона всі ізра́їльтяни в свято в місяці етанім, він — місяць сьомий.
3 Кынд ау венит тоць бэтрыний луй Исраел, преоций ау ридикат кивотул.
І поприхо́дили всі Ізраїлеві старші́, а священики поне́сли ковчега.
4 Ау адус кивотул Домнулуй, кортул ынтылнирий ши тоате унелтеле сфинте каре ерау ын корт: преоций ши левиций ле-ау адус.
І поне́сли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і поне́сли їх священики та Левити.
5 Ымпэратул Соломон ши тоатэ адунаря луй Исраел кематэ ла ел ау стат ынаинтя кивотулуй. Ау жертфит ой ши бой, каре н-ау путут фи нич нумэраць, нич сокотиць дин причина мулцимий лор.
А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і прино́сили в жертву худобу дрібну́ та худобу велику, що через мно́гість не була вона ані запи́сувана, ані лі́чена.
6 Преоций ау дус кивотул легэмынтулуй Домнулуй ла локул луй, ын Локул Прясфынт ал касей, ын Сфынта Сфинтелор, суб арипиле херувимилор.
І вне́сли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під кри́ла херувимів.
7 Кэч херувимий авяу арипиле ынтинсе песте локул кивотулуй ши акоперяу кивотул ши друӂий луй пе дясупра.
Бо херувими простяга́ли кри́ла над місцем ковчегу, і́ заті́нювали херувими над ковчегом та над його держака́ми зве́рху.
8 Се дэдусе друӂилор о аша лунӂиме ынкыт капетеле лор се ведяу дин Локул Сфынт динаинтя Локулуй Прясфынт, дар ну се ведяу де афарэ. Ей ау фост аколо пынэ ын зиуа де азь.
А ті держаки́ були довгі, і голо́вки тих держакі́в були видні з святині перед найсвятішим, а зназо́вні не були́ видні. І вони там аж до цього дня.
9 Ын кивот ну ерау декыт челе доуэ табле де пятрэ пе каре ле-а пус Мойсе ын ел ла Хореб, кынд а фэкут Домнул легэмынт ку копиий луй Исраел, ла еширя лор дин цара Еӂиптулуй.
У ковчезі не було нічо́го, тільки дві камінні табли́ці, що поклав туди Мойсей на Хори́ві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського кра́ю.
10 Ын клипа кынд ау ешит преоций дин Локул Сфынт, норул а умплут Каса Домнулуй.
І сталося, як священики вихо́дили з святині, то хмара напо́внила Господній храм.
11 Преоций н-ау путут сэ рэмынэ аколо сэ факэ служба дин причина норулуй, кэч слава Домнулуй умплусе Каса Домнулуй.
І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня напо́внила Господній храм!
12 Атунч, Соломон а зис: „Домнул а зис кэ вря сэ локуяскэ ын ынтунерик!
Тоді Соломон проказав: „Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці.
13 Еу ам зидит о касэ каре ва фи локуинца Та, ун лок унде вей локуи пе вечие!”
Буду́ючи, я збудува́в оцей храм, на осе́лю Тобі, місце Твого пробува́ння навіки“!
14 Ымпэратул шь-а ынторс фаца ши а бинекувынтат пе тоатэ адунаря луй Исраел. Тоатэ адунаря луй Исраел ера ын пичоаре.
І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.
15 Ши ел а зис: „Бинекувынтат сэ фие Домнул Думнезеул луй Исраел, каре а ворбит ку гура Луй татэлуй меу Давид ши каре ымплинеште, прин путеря Луй, че спусесе кынд а зис:
І він сказав: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер ви́конав, говорячи:
16 ‘Дин зиуа кынд ам скос дин Еӂипт пе попорул Меу Исраел, н-ам алес ничо четате динтре тоате семинцииле луй Исраел ка сэ Ми се зидяскэ ын еа о касэ унде сэ локуяскэ Нумеле Меу, чи ам алес пе Давид сэ ымпэрэцяскэ песте попорул Меу Исраел!’
Від того дня, коли Я вивів Свій наро́д, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Йме́ння там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим наро́дом.
17 Татэл меу Давид авя де гынд сэ зидяскэ о касэ Нумелуй Домнулуй Думнезеулуй луй Исраел.
І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Йме́ння Господа, Бога Ізраїля.
18 Ши Домнул а зис татэлуй меу Давид: ‘Фииндкэ ай авут де гынд сэ зидешть о касэ Нумелуй Меу, бине ай фэкут кэ ай авут ачест гынд.
Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Йме́ння Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці.
19 Нумай кэ ну ту вей зиди каса, чи фиул тэу, ешит дин трупул тэу, ва зиди каса Нумелуй Меу.’
Тільки ти не збуду́єш цього храму, але син твій, що ви́йде із сте́гон твоїх, — він збудує цей дім для Йме́ння Мого!
20 Домнул а ымплинит кувинтеле пе каре ле ростисе. Еу м-ам ридикат ын локул татэлуй меу Давид ши ам шезут пе скаунул де домние ал луй Исраел, кум вестисе Домнул, ши ам зидит каса Нумелуй Домнулуй Думнезеулуй луй Исраел.
І ви́конав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.
21 Ам рындуит ун лок пентру кивот, унде есте легэмынтул Домнулуй, легэмынтул пе каре л-а фэкут Ел ку пэринций ноштри, кынд й-а скос дин цара Еӂиптулуй.”
І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського кра́ю.“
22 Соломон с-а ашезат ынаинтя алтарулуй Домнулуй, ын фаца ынтреӂий адунэрь а луй Исраел. Шь-а ынтинс мыниле спре чер
І став Соломон перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізра́їлевого збо́ру, і простяг ру́ки свої до неба та й сказав:
23 ши а зис: „Доамне, Думнезеул луй Исраел! Ну есте Думнезеу ка Тине нич сус ын черурь, нич жос пе пэмынт. Ту ций легэмынтул ши ындураря фацэ де робий Тэй, каре умблэ ынаинтя Та дин тоатэ инима лор!
„Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небеса́х угорі́ та на землі до́лі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.
24 Астфел, ай цинут кувынтул дат робулуй Тэу Давид, татэл меу, ши че ай спус ку гура Та ымплинешть ын зиуа ачаста ку путеря Та.
Ти доде́ржав Своє́му рабові, Давидові, ба́тькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня.
25 Акум, Доамне, Думнезеул луй Исраел, цине фэгэдуинца пе каре ай фэкут-о татэлуй меу, Давид, кынд ай зис: ‘Ну вей фи липсит ничодатэ ынаинтя Мя де ун урмаш каре сэ шадэ пе скаунул де домние ал луй Исраел, нумай фиий тэй сэ я сяма ла каля лор ши сэ умбле ынаинтя Мя кум ай умблат ту ынаинтя Мя.’
А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого́ батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе перево́ду з-перед лиця Мого ніко́му з тих, що сиді́тимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої бу́дуть держа́тися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм.
26 О, Думнезеул луй Исраел, ымплиняскэ-се фэгэдуинца пе каре ай фэкут-о робулуй Тэу Давид, татэл меу!
А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові.
27 Дар че! Ва локуи оаре ку адевэрат Думнезеу пе пэмынт? Ятэ кэ черуриле ши черуриле черурилор ну пот сэ Те куприндэ, ку кыт май пуцин каса ачаста пе каре Ць-ам зидит-о еу!
Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небе́с не обійма́ють Тебе, — що́ ж тоді храм той, що я збудува́в?
28 Тотушь, Доамне, Думнезеул меу, я аминте ла ругэчуня робулуй Тэу ши ла череря луй; аскултэ стригэтул ши ругэчуня пе каре Ць-о фаче астэзь робул Тэу.
Та Ти згля́нешся на молитву Свого раба та на його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій мо́литься перед лицем Твоїм сьогодні,
29 Окий Тэй сэ фие зи ши ноапте дескишь асупра касей ачестея, асупра локулуй деспре каре ай зис: ‘Аколо ва фи Нумеле Меу!’ Аскултэ ругэчуня пе каре Ць-о фаче робул Тэу ын локул ачеста.
щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Йме́ння Моє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці!
30 Биневоеште ши аскултэ череря робулуй Тэу ши а попорулуй Тэу Исраел, кынд се вор руга ын локул ачеста! Аскултэ-й дин локул локуинцей Тале, дин черурь, аскултэ-й ши яртэ-й!
І Ти будеш прислуха́тися до блага́ння Свого́ раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробува́ння, на небесах, — і почуєш, і про́стиш.
31 Дакэ ва пэкэтуи чинева ымпотрива апроапелуй сэу ши ва фи силит сэ факэ ун журэмынт ши ва вени сэ журе ынаинтя алтарулуй Тэу, ын каса ачаста,
Як згріши́ть люди́на проти свого ближнього, і вимага́тимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви при́йдуть перед Твій же́ртівник у цьому храмі,
32 аскултэ-л дин черурь, лукрязэ ши фэ дрептате робилор Тэй; осындеште пе чел виноват ши ынтоарче вина пуртэрий луй асупра капулуй луй; дэ дрептате челуй невиноват ши фэ-й дупэ невиновэция луй!
то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — осу́диш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедли́виш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.
33 Кынд попорул Тэу Исраел ва фи бэтут де врэжмаш пентру кэ а пэкэтуит ымпотрива Та, дакэ се вор ынтоарче ла Тине ши вор да славэ Нумелуй Тэу, дакэ-Ць вор фаче ругэчунь ши черерь ын каса ачаста,
Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогріши́в Тобі, і коли вони зве́рнуться до Те́бе, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, і будуть моли́тися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,
34 аскултэ-й дин черурь, яртэ пэкатул попорулуй Тэу Исраел ши ынтоарче-й ын цара пе каре ай дат-о пэринцилор лор!
то Ти почуєш із небес, і про́стиш гріх наро́ду Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам.
35 Кынд се ва ынкиде черул ши ну ва фи плоае дин причина пэкателор фэкуте де ей ымпотрива Та, дакэ се вор руга ын локул ачеста ши вор да славэ Нумелуй Тэу ши дакэ се вор абате де ла пэкателе лор пентру кэ-й вей педепси,
Коли замкне́ться небо й не буде дощу́, бо прогріша́ться Тобі, то коли знову вони помо́ляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і від гріха́ свого відве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —
36 аскултэ-й дин черурь, яртэ пэкатул робилор Тэй ши ал попорулуй Тэу Исраел, ынвацэ-й каля чя бунэ пе каре требуе сэ умбле ши сэ тримиць плоае пе пэмынтул пе каре л-ай дат де моштенире попорулуй Тэу!
то Ти почуєш на небеса́х, і про́стиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси́ дощ на край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину.
37 Кынд фоаметя, чума, руӂина, тэчунеле, лэкустеле де ун фел сау алтул вор фи ын царэ, кынд врэжмашул ва ымпресура пе попорул Тэу ын цара луй, ын четэциле луй, кынд вор фи урӂий сау боль де орьче фел,
Голод коли бу́де в кра́ю, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли бу́де, коли його ворог стане тісни́ти його́ в краю́ міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, —
38 дакэ ун ом, дакэ тот попорул Тэу Исраел ва фаче ругэчунь ши черерь ши фиекаре ышь ва куноаште мустраря куӂетулуй луй ши ва ынтинде мыниле спре каса ачаста,
усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простя́гне руки свої до цього храму,
39 аскултэ-л дин черурь, дин локул локуинцей Тале, ши яртэ-л; лукрязэ ши рэсплэтеште фиекэруя дупэ кэиле луй, Ту, каре куношть инима фиекэруя, кэч нумай Ту куношть инима тутурор копиилор оаменилор,
то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого, — і прости́ш, і зробиш, і даси кожному за всіма́ його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх лю́дських синів,
40 ка сэ се тямэ де Тине ын тот тимпул кыт вор трэи ын цара пе каре ай дат-о пэринцилор ноштри!
щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони жи́тимуть на пове́рхні землі, яку Ти дав батькам нашим.
41 Кынд стрэинул, каре ну есте дин попорул Тэу Исраел, ва вени динтр-о царэ депэртатэ пентру Нумеле Тэу,
Також і чужи́нця, що він не з наро́ду Твого́, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́, —
42 кэч се ва шти кэ Нумеле Тэу есте маре, мына Та есте таре ши брацул Тэу есте ынтинс, кынд ва вени сэ се роаӂе ын каса ачаста,
бо почують і вони про велике Ім'я́ Твоє, і про сильну руку Твою та про ви́тягнене раме́но Твоє, — і при́йде він і помолиться в цьому храмі,
43 аскултэ-л дин черурь, дин локул локуинцей Тале, ши дэ стрэинулуй ачелуя тот че-Ць ва чере, пентру ка тоате попоареле пэмынтулуй сэ куноаскэ Нумеле Тэу, сэ се тямэ де Тине, ка ши попорул Тэу Исраел, ши сэ штие кэ Нумеле Тэу есте кемат песте каса ачаста пе каре ам зидит-о еу!
Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого́, і зробиш усе, про що буде кли́кати до Тебе той чужи́нець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я́ Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям́ Твоїм на́звано цей храм, що я збудува́в.
44 Кынд попорул Тэу ва еши ла луптэ ымпотрива врэжмашулуй сэу, урмынд каля пе каре й-о вей порунчи Ту, дакэ вор фаче ругэчунь Домнулуй ку привириле ынтоарсе спре четатя пе каре ай алес-о Ту ши спре каса пе каре ам зидит-о еу Нумелуй Тэу,
Коли народ Твій ви́йде на війну́ на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помо́ляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Йме́ння Твого́,
45 аскултэ дин черурь ругэчуниле ши черериле лор ши фэ-ле дрептате!
то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд!
46 Кынд вор пэкэтуи ымпотрива Та – кэч ну есте ом каре сэ ну пэкэтуяскэ – ши Те вей мыния ымпотрива лор ши-й вей да ын мына врэжмашулуй, каре-й ва дуче робь ынтр-о царэ врэжмашэ, депэртатэ сау апропиятэ,
Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згрішила, — і Ти розгні́ваєшся на них, і віддаси́ їх во́рогові, а їхні полони́телі відведу́ть їх у неволю до ворожого кра́ю далекого чи близько́го,
47 дакэ се вор коборы ын ей ыншишь, ын цара унде вор фи робь, дакэ се вор ынтоарче ла Тине ши-Ць вор фаче черерь ын цара челор че-й вор дуче ын робие ши вор зиче: ‘Ам пэкэтуит, ам сэвыршит фэрэделеӂь, ам фэкут рэу’,
і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті в неволю, і наве́рнуться, і будуть благати Тебе в краю́ полони́телів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були́ ми винні;
48 дакэ се вор ынтоарче ла Тине дин тоатэ инима лор ши дин тот суфлетул лор ын цара врэжмашилор лор каре й-ау луат робь, дакэ-Ць вор фаче ругэчунь ку привириле ынтоарсе спре цара лор, пе каре ай дат-о пэринцилор лор, спре четатя пе каре ай алес-о ши спре каса пе каре ам зидит-о еу Нумелуй Тэу,
і коли вони наве́рнуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю́ ворогів своїх, що їх понево́лили, і помо́ляться до Те́бе в напрямі до свого кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого́,
49 аскултэ дин черурь, дин локул локуинцей Тале, ругэчуниле ши черериле лор ши фэ-ле дрептате;
то Ти почуєш на небеса́х, постійному місті пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхнє блага́ння, і зробиш їм суд,
50 яртэ попорулуй Тэу пэкателе луй ши тоате фэрэделеӂиле фэкуте ымпотрива Та; трезеште мила челор че-й вор цине робь, ка сэ се ындуре де ей,
і пробачиш Своєму наро́дові, що́ вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завини́ли проти Тебе, і нахи́лиш до любови полони́телів їхніх, і вони змилосе́рдяться над ними,
51 кэч сунт попорул Тэу ши моштениря Та ши Ту й-ай скос дин Еӂипт, дин мижлокул унуй куптор де фер!
бо вони — наро́д Твій та наді́л Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з сере́дини залізної гутни́чої пе́чі, —
52 Окий Тэй сэ фие дескишь ла череря робулуй Тэу ши ла череря попорулуй Тэу Исраел, ка сэ-й аскулць ын тот че-Ць вор чере!
щоб очі Твої були́ відкриті на блага́ння Твого́ раба та на блага́ння народу Твого, Ізраїля, щоб прислу́хуватися до них, коли вони кли́катимуть до Тебе.
53 Кэч Ту й-ай алес дин тоате челелалте попоаре але пэмынтулуй, ка сэ фачь дин ей моштениря Та, кум ай спус прин робул Тэу Мойсе, кынд ай скос дин Еӂипт пе пэринций ноштри, Доамне Думнезеуле!”
Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наді́л, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виво́див наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!“
54 Кынд а испрэвит Соломон де спус Домнулуй тоатэ ругэчуня ачаста ши череря ачаста, с-а скулат динаинтя алтарулуй Домнулуй, унде ынӂенункясе, ку мыниле ынтинсе спре чер.
І сталося, як Соломон скінчи́в цю молитву й блага́ння до Господа, то він устав від Господнього же́ртівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простя́гнені до неба.
55 Ши, стынд ын пичоаре, а бинекувынтат ку глас таре тоатэ адунаря луй Исраел, зикынд:
I встав він, і поблагослови́в усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом:
56 „Бинекувынтат сэ фие Домнул, каре а дат одихнэ попорулуй Сэу Исраел, дупэ тоате фэгэдуинцеле Луй! Дин тоате бунеле кувинте пе каре ле ростисе прин робул Сэу Мойсе, ничунул н-а рэмас неымплинит.
„Благословенний Госпо́дь, що дав мир Своєму наро́дові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, — не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея.
57 Домнул Думнезеул ностру сэ фие ку ной кум а фост ку пэринций ноштри; сэ ну не пэрэсяскэ ши сэ ну не ласе,
Нехай буде Госпо́дь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас,
58 чи сэ не плече инимиле спре Ел, ка сэ умблэм ын тоате кэиле Луй ши сэ пэзим порунчиле Луй, леӂиле Луй ши рындуелиле Луй, пе каре ле-а порунчит пэринцилор ноштри!
щоб прихиля́ти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма́ Його дорогами, щоб ми дотримувалися нака́зів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.
59 Кувинтеле ачестя, купринсе ын черериле меле ынаинтя Домнулуй, сэ фие зи ши ноапте ынаинтя Домнулуй Думнезеулуй ностру ши сэ факэ ын тот тимпул дрептате робулуй Сэу ши попорулуй Сэу Исраел,
І нехай бу́дуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі́ до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого́ та суд для Свого наро́ду, Ізраїля, день-у-день,
60 пентру ка тоате попоареле пэмынтулуй сэ поатэ куноаште кэ Домнул есте Думнезеу ши кэ ну есте алт Думнезеу афарэ де Ел!
щоб знали всі народи землі, що Господь — Він Бог, і нема вже іншого!
61 Инима воастрэ сэ фие ын тотул а Домнулуй Думнезеулуй ностру, кум есте астэзь, ка сэ урмаць леӂиле Луй ши сэ пэзиць порунчиле Луй.”
І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами Його та щоб перестеріга́ти заповіді Його, як цього дня!“
62 Ымпэратул ши тот Исраелул ымпреунэ ку ел ау адус жертфе ынаинтя Домнулуй.
А цар та ввесь Ізраїль з ним прине́сли жертву перед Господнім лицем.
63 Соломон а ынжунгият доуэзечь ши доуэ де мий де бой ши о сутэ доуэзечь де мий де ой пентру жертфа де мулцумире пе каре а адус-о Домнулуй. Аша ау фэкут ымпэратул ши тоць копиий луй Исраел сфинциря Касей Домнулуй.
І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що прино́сив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.
64 Ын зиуа ачея, ымпэратул а сфинцит мижлокул курций каре есте ынаинтя Касей Домнулуй, кэч аколо а адус ардериле-де-тот, даруриле де мынкаре ши грэсимиле жертфелор де мулцумире, пентру кэ алтарул де арамэ каре есте ынаинтя Домнулуй ера пря мик ка сэ куприндэ ардериле-де-тот, даруриле де мынкаре ши грэсимиле жертфелор де мулцумире.
Того дня цар освятив сере́дину дво́ру, що перед храмом Господнім, бо пригото́вив там цілопа́лення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяни́й же́ртівник, що перед Господнім лицем, був мали́й для прийняття́ цілопа́лення й хлібної жертви та лою мирних жертов.
65 Соломон а прэзнуит атунч сэрбэтоаря ши тот Исраелул а прэзнуит ымпреунэ ку ел. О маре мулциме, венитэ де ла ымпрежуримиле Хаматулуй пынэ ла пырыул Еӂиптулуй, с-а стрынс ынаинтя Домнулуй Думнезеулуй ностру тимп де шапте зиле ши алте шапте зиле, адикэ пайспрезече зиле.
І вчинив Соломон того ча́су свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, — чотирна́дцять день.
66 Ын зиуа а опта, а дат друмул попорулуй. Ши ей ау бинекувынтат пе ымпэрат ши с-ау дус ын кортуриле лор весель ши ку инима мулцумитэ пентру тот бинеле пе каре-л фэкусе Домнул робулуй Сэу Давид ши попорулуй Сэу Исраел.
Во́сьмого дня він відпусти́в народ, а вони поблагослови́ли царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своє́му рабові Давидові та Своєму наро́дові Ізраїлеві.
