1 Ымпэрацилор 12
1 Робоам с-а дус ла Сихем, кэч тот Исраелул венисе ла Сихем сэ-л факэ ымпэрат.
І пішов Рехав'а́м до Сихе́му, бо до Сихему зійшовся ввесь Ізраїль, щоб настанови́ти його царем.
2 Кынд а аузит лукрул ачеста, Иеробоам, фиул луй Небат, ера тот ын Еӂипт, унде фуӂисе де ымпэратул Соломон, ши ын Еӂипт локуя.
І сталося, що це почув Єровоа́м, Неватів син, коли був іще в Єгипті, куди втік від царя Соломона. І осівся Єровоам ув Єгипті.
3 Ау тримис сэ-л кеме. Атунч, Иеробоам ши тоатэ адунаря луй Исраел ау венит ла Робоам ши й-ау ворбит аша:
І послали й покликали його. І прийшов Єровоа́м та всі Ізраїлеві збори, і вони говорили до Рехав'ама, кажучи:
4 „Татэл тэу не-а ынгреуят жугул; акум, ту ушурязэ ачастэ аспрэ робие ши жугул греу пе каре л-а пус песте ной татэл тэу. Ши ыць вом служи.”
„Твій батько вчинив був тяжки́м наше ярмо́, а ти тепер полегши́ жорсто́ку роботу батька свого та тяжке́ його ярмо, що наклав він був на нас, і ми бу́демо служити тобі“.
5 Ел ле-а зис: „Дучеци-вэ ши ынтоарчеци-вэ ла мине песте трей зиле.” Ши попорул а плекат.
А він відказав їм: „Ідіть ще на три дні, і верніться до мене“. І пішов той народ.
6 Ымпэратул Робоам с-а сфэтуит ку бэтрыний каре фусесерэ пе лынгэ татэл сэу, Соломон, ын тимпул веций луй ши а зис: „Че мэ сфэтуиць сэ рэспунд попорулуй ачестуя?”
І радився цар Рехав'а́м зо старши́ми, що стояли перед обличчям його батька Соломона, коли був він живий, говорячи: „Як ви радите відпові́сти цьому наро́дові?“
7 Ши ятэ че й-ау зис ей: „Дакэ вей ындатора астэзь пе попорул ачеста, дакэ ле фачь че чер ши дакэ ле вей рэспунде ку ворбе биневоитоаре, ыць вор служи пе вечие.”
І вони говорили йому, кажучи: „Якщо ти сьогодні будеш рабом цьому наро́дові, і будеш служити їм, і відповіси́ їм, і говоритимеш їм добрі слова, то вони будуть тобі рабами по всі дні“.
8 Дар Робоам а лэсат сфатул пе каре и-л дэдяу бэтрыний ши с-а сфэтуит ку тинерий каре крескусерэ ку ел ши каре ерау ымпрежурул луй.
Та він відкинув пораду старших, що радили йому, і радився з молодика́ми, що виросли ра́зом із ним, що стояли перед ним.
9 Ел а зис: „Че мэ сфэтуиць сэ рэспунд попорулуй ачестуя, каре-мь ворбеште аша: ‘Ушурязэ-не жугул пе каре л-а пус песте ной татэл тэу’?”
І сказав він до них: „Що́ ви радите, і що́ відповімо́ цьому́ наро́дові, який говорив мені, кажучи: Полегши́ ярмо́, що твій батько наклав був на нас“.
10 Ши ятэ че й-ау зис тинерий каре крескусерэ ку ел: „Сэ спуй аша попорулуй ачестуя каре ць-а ворбит астфел: ‘Татэл тэу не-а ынгреуят жугул, ту ушурязэ-ни-л!’ Сэ ле ворбешть аша: ‘Деӂетул меу чел мик ва фи май грос декыт коапселе татэлуй меу.
І говорили до нього ті молодики́, що виросли з ним, кажучи: „Так скажеш тому наро́дові, що промовляв до тебе, говорячи: Твій батько вчинив був тяжки́м наше ярмо́, а ти дай полегшу нам. Отак скажеш до них: Мій мізи́нець грубший за сте́гна мого батька!
11 Акум, татэл меу а пус песте вой ун жуг греу, дар еу ви-л вой фаче ши май греу; татэл меу в-а бэтут ку биче, дар еу вэ вой бате ку скорпиоане.’”
А тепер: мій батько наклав був на вас тяжке́ ярмо́, а я дода́м до вашого ярма! Батько мій карав вас бича́ми, а я каратиму вас скорпіо́нами!“
12 Иеробоам ши тот попорул ау венит ла Робоам а трея зи, дупэ кум зисесе ымпэратул: „Ынтоарчеци-вэ ла мине песте трей зиле!”
І прийшов Єровоа́м та ввесь народ до Рехав'ама третього дня, як цар говорив, кажучи: „Верніться до мене третього дня“.
13 Ымпэратул а рэспунс аспру попорулуй. А лэсат сфатул пе каре и-л дэдусерэ бэтрыний
І цар жорсто́ко відповів народові, і відкинув пораду старши́х, що радили йому.
14 ши ле-а ворбит астфел, дупэ сфатул тинерилор: „Татэл меу в-а ынгреуят жугул, дар еу ви-л вой фаче ши май греу; татэл меу в-а бэтут ку биче, дар еу вэ вой бате ку скорпиоане.”
І він говорив до них за порадою тих молодиків, кажучи: „Мій батько вчинив був тяжки́м ваше ярмо, а я дода́м до вашого ярма. Батько мій карав вас бича́ми, а я каратиму вас скорпіонами!“
15 Астфел, ымпэратул н-а аскултат пе попор, кэч лукрул ачеста а фост кырмуит де Домнул ын ведеря ымплинирий кувынтулуй пе каре-л спусесе Домнул прин Ахия дин Сило луй Иеробоам, фиул луй Небат.
І не послухався цар народу, бо причина була від Господа, — щоб спра́вдилося слово Його, яке говорив був Господь через шілонянина Ахійю до Єровоама, Неватового сина.
16 Кынд а вэзут тот Исраелул кэ ымпэратул ну-л аскултэ, попорул а рэспунс ымпэратулуй: „Че парте авем ной ку Давид? Ной н-авем моштенире ку фиул луй Исай! Ла кортуриле тале, Исраеле! Акум везь-ць де касэ, Давиде!” Ши Исраел с-а дус ын кортуриле луй.
І побачив увесь Ізраїль, що цар не послухався їх, і народ відповів цареві, кажучи: „Яка нам части́на в Давиді? І спа́дщини нема нам у сині Єссе́я! До наметів своїх, о Ізраїлю! Позна́й тепер дім свій, Давиде!“І пішов Ізраїль до наметів своїх.
17 Копиий луй Исраел каре локуяу ын четэциле луй Иуда ау фост сингурий песте каре а домнит Робоам.
А Ізраїлеві сини, що сиділи в Юдиних містах, — тільки над ними зацарюва́в Рехав'а́м.
18 Атунч, ымпэратул Робоам а тримис ла ей пе Адорам, каре ера май-маре песте бирурь. Дар Адорам а фост учис ку петре де тот Исраелул ши а мурит. Ши ымпэратул Робоам с-а грэбит сэ се суе ынтр-ун кар, ка сэ фугэ ла Иерусалим.
І послав цар Рехав'ам Адоніра́ма, що був над даниною, та ввесь Ізраїль заки́дав його́ камі́нням, і він помер. А цар Рехав'ам поспіши́в сісти на колесницю та втекти́ до Єрусалиму.
19 Астфел с-а дезлипит Исраел де каса луй Давид пынэ ын зиуа де азь.
І збунтувався Ізраїль проти Давидового дому, і від нього відпав, і так є аж до цього дня.
20 Тот Исраелул, аузинд кэ Иеробоам с-а ынторс, а тримис сэ-л кеме ын адунаре ши л-а фэкут ымпэрат песте тот Исраелул. Семинция луй Иуда а фост сингура каре а мерс дупэ каса луй Давид.
І сталося, як увесь Ізраїль почув, що вернувся Єровоа́м, то послали й покликали його на збори, та й настанови́ли його царем над усім Ізраїлем. За домом Давида не було ніко́го, окрім одного Юдиного пле́мени.
21 Робоам, ажунгынд ла Иерусалим, а стрынс тоатэ каса луй Иуда ши семинция луй Бениамин, о сутэ оптзечь де мий де оамень алешь, бунь пентру рэзбой, ка сэ лупте ымпотрива касей луй Исраел ши с-о адукэ ынапой суб стэпыниря луй Робоам, фиул луй Соломон.
І прийшов Рехав'а́м до Єрусалиму, і зібрав увесь Юдин дім та Веніяминове племе́но, сто й вісімдеся́т тисяч ви́браних військо́вих, щоб воювати з Ізраїлевим домом, щоб вернути царство Рехав'амо́ві, Соломоновому синові.
22 Дар Кувынтул луй Думнезеу а ворбит астфел луй Шемая, омул луй Думнезеу:
І було Боже слово до Шема́ї, чоловіка Божого, говорячи:
23 „Ворбеште луй Робоам, фиул луй Соломон, ымпэратул луй Иуда, ши ынтреӂий касе а луй Иуда ши а луй Бениамин ши челуйлалт попор ши спуне-ле:
„Скажи Рехав'амові, Соломоновому синові, цареві Юдиному, та всьому домові Юдиному й Веніяминовому, і решті народу, говорячи:
24 ‘Аша ворбеште Домнул: «Ну вэ суиць ши ну фачець рэзбой ымпотрива фрацилор воштри, копиий луй Исраел! Фиекаре дин вой сэ се ынтоаркэ акасэ, кэч де ла Мине с-а ынтымплат лукрул ачеста.»’” Ей ау аскултат де Кувынтул Домнулуй ши с-ау ынторс акасэ, дупэ Кувынтул Домнулуй.
Так говорить Господь: Не йдіть і не воюйте з своїми брата́ми, Ізраїлевими синами! Верніться кожен до дому свого, бо ця річ сталася від Мене!“І вони послухалися Господнього слова, і вернулися, щоб піти за Господнім словом.
25 Иеробоам а зидит Сихемул пе мунтеле луй Ефраим ши а локуит аколо; апой а ешит де аколо ши а зидит Пенуел.
І збудував Єровоам Сихема в Єфремових гора́х, та й осівся в ньому. І вийшов він звідти, і збудував Пенуїла.
26 Иеробоам а зис ын инима са: „Ымпэрэция с-ар путя акум сэ се ынтоаркэ ла каса луй Давид.
І сказав Єровоам у своєму серці: „Тепер ве́рнеться царство до Давидового дому!
27 Дакэ попорул ачеста се ва суи ла Иерусалим сэ адукэ жертфе ын Каса Домнулуй, инима попорулуй ачестуя се ва ынтоарче ла домнул сэу, ла Робоам, ымпэратул луй Иуда, ши мэ вор оморы ши се вор ынтоарче ла Робоам, ымпэратул луй Иуда.”
Якщо наро́д цей буде ходити до Єрусалиму, щоб прино́сити жертви в Господньому домі, то ве́рнеться серце цього народу до їхнього пана, до Рехав'ама, царя Юдиного. І вони заб'ють мене, та й ве́рнуться до Рехав'ама, царя Юдиного“.
28 Дупэ че с-а сфэтуит, ымпэратул а фэкут дой вицей де аур ши а зис попорулуй: „Дестул те-ай суит ла Иерусалим, Исраеле! Ятэ Думнезеул тэу каре те-а скос дин цара Еӂиптулуй.”
І порадився цар, і зробив два золоті тельці́, і сказав до народу: „До́сить вам ходити до Єрусалиму! Оце, Ізраїлю, бо́ги твої, що вивели тебе з єгипетського кра́ю“.
29 А ашезат унул дин ачешть вицей ла Бетел, яр пе челэлалт л-а пус ын Дан.
І поставив він одного в Бет-Елі, а одного в Дані.
30 Ши фапта ачаста а фост ун прилеж де пэкэтуире. Попорул се дучя сэ се ынкине ынаинтя унуя дин вицей пынэ ла Дан.
І була́ та річ на гріх, бо народ ходив до одно́го з них аж до Дану.
31 Иеробоам а фэкут о касэ де ынэлцимь ши а пус преоць луаць дин тот попорул, каре ну фэчяу парте дин фиий луй Леви.
І зробив він жертівне́ місце на па́гірку, і настановив священиків з усього народу, що не були з Левієвих синів.
32 А рындуит о сэрбэтоаре ын луна а опта, ын зиуа а чинчспрезечя а луний, ка сэрбэтоаря каре се прэзнуя ын Иуда, ши а адус жертфе пе алтар. Ятэ че а фэкут ла Бетел, ка сэ се адукэ жертфе вицеилор пе каре-й фэкусе ел. А пус ын службэ ла Бетел пе преоций ынэлцимилор ридикате де ел.
І встановив Єровоам свято в восьмому місяці, п'ятнадцятого дня місяця, подібне до свята, що в Юді, — і прино́сив жертву на жертівнику. Так зробив він у Бет-Елі, щоб прино́сити в жертву тельцям, які він зробив. І настановив він у Бет-Елі священиків па́гірків, що поробив.
33 Ши а жертфит пе алтарул пе каре-л фэкусе ла Бетел ын зиуа а чинчспрезечя а луний а опта, лунэ пе каре о алесесе дупэ бунул луй плак. А хотэрыт-о ка сэрбэтоаре пентру копиий луй Исраел ши с-а суит ла алтар сэ ардэ тэмые.
І прино́сив він жертви на жертівнику, що зробив у Бет-Елі, п'ятнадцятого дня восьмого місяця, якого ви́мислив з свого серця. І вчинив він свято для Ізраїлевих синів, і підійшов до же́ртівника, щоб покадити.
