Рындоря 27
1 Кала сас прилито, со амэ плывисараса андэ Италия, тунчи лэ Павлос и аврэн коисавэн барунарэн, пэрэдинэ шэлэнгэсти, савэс акхарэнас Юлиё, андав майбарэско императороско полко.
Коли було вирішено, що ми попливемо до Італії, Павла та інших ув’язнених передали сотникові, на ім’я Юлій, з когорти Августа.
2 Амэ бэшле по кораблё андав порто Адрамитино, савэсти трэбуй сас тэ плывисарэл андэ порторя Цыкня Азиятирэ, тай плывисардэ андо дром. Амэнца сас македонянино Аристархо андай Фесалоника.
Ми сіли на адрамітський корабель, який мав плисти до кількох міст Азії, і відпливли. З нами був Аристарх, македонець із Солуня.
3 Пэ авэр дес амэ плывисардэ кав Сидоно. О Юлиё мишто обжаласпэ лэ Павлоса и отмукля лэс, кай вов тэ жал и тэ дикхэлпэ пэстирэ амалэнца, кай онэ тэ поможысарэн лэсти.
Наступного дня ми пристали в Сидоні. Юлій добре ставився до Павла й дозволив йому піти до своїх друзів та отримати догляд.
4 Балвал пхурдэлас пэр амэндэ и амэ упалэ плывисардэ андо море и прожыле о Кипро пай бибалвалятири риг.
Відчаливши звідти, ми попливли під укриттям Кіпру, тому що вітри були протилежні;
5 Амэ плывисарасас пай море пашай бэрэгоря Киликияко тай Памфилияко и авиле андо Ликияко форо Мира.
перетнувши відкрите море, що омиває береги Килікії та Памфілії, причалили до Міри в Лікії.
6 Котэ шэлэнго аракхля кораблё андай Александрия, саво плывисарэлас андэ Италия, и тховдя амэн пэр лэстэ.
Там сотник знайшов олександрійський корабель, який плив до Італії, і посадив нас на нього.
7 Коискачи деса амэ поцыра плывисарасас англэ. Сас фартэ пхарэс, нэ амэ екхпатив авиле андо Книдо. Ай сар балвал на дэлас амэнди тэ жас англэ, амэ обжыле мысо Салмона и плывисардэ пав Крито бибалвалятиря ригатар.
Повільно пропливши багато днів, ми насилу дісталися до Кніду. Оскільки вітер не дозволяв триматися потрібного напрямку, ми попливли біля Криту навпроти Салмона.
8 Амэ барэ пхаримаса плывисарас пашав бэрэго и авиле по тхан, саво акхарэлпэ Лашэ Бухторя, найдур лэ форостар Ласея.
З труднощами минувши його, припливли до одного міста, що зветься Добра Пристань, поблизу якого було місто Ласея.
9 Амэ хасардэ бут вряма, кай тэ плывисарас майдур сас хасаримаса важ жувимос, колэсти со прожыля постоско дес. Тунчи Павло пхэндя лэнди:
Як минуло багато часу й плавання вже стало небезпечним, бо й піст проминув, Павло радив:
10 — Мэ дикхав, со дром авэла пхаро и выжала, со амэ хасараса, на качи грузо и кораблё, нэ и амаро жувимос.
«Я бачу, що наша подорож буде з труднощами та великими втратами не тільки для вантажу та корабля, але й для нашого життя».
11 Нэ о шэлэнго на кангля лэ Павлос, ай кангля, со пхэндэ лэсти капитано и кораблёско хулай.
Проте сотник більше послухався керманича та власника корабля, ніж Павлових слів.
12 Кадья бухта на поджалас, кай котэ тэ пэрэвинтярэн, и майбут мануша камле тэ плывисарэ майдур, кай сар-то тэ доплывисарэн кай Финиксо и котэ тэ пэрэвинтярэн. О Финиксо, када бухта по Крито, сави отпхэрнади пэ юго-западо тай северо-западо.
Через те, що пристань не була придатна для зимівлі, більшість вирішила відплисти звідти, щоб, якщо можна, дістатися до Фініка й перезимувати в порту на Криті, відкритому для південно-західних та північно-західних вітрів.
13 Пхурдя локхи южно балвал, лэнди сикадиля, со прилинэ кода, со трэбуй. Тунчи морякоря подлинэ о якорё и плывисардэ пашав Критоско бэрэго.
Тож як повіяв південний вітер, подумали, що досягли бажаного, і, піднявши вітрила, попливли вздовж Криту.
14 Нэ сыго пай островостири ригатар нахукля фартэ бари северо-восточно балвал, сави акхарэлпэ Эвракилоно.
Та незабаром зі сторони острова зірвався ураганний вітер, що зветься Евракілон.
15 Балвал подхутилдя о кораблё. Амэндэ на выжалас тэ жас англав балвал. Амэ здинэпэ и балвал андярдя амэн.
Він підхопив корабель, так що неможливо було протистояти, ми піддалися вітрові й нас понесло.
16 Амэ подплывисардэ кав цэкноро острово Кавда, саво сас пэ бибалвалятири риг. Котэ амэ барэ пхаримаса фэрисардэ о чёвно,
Підпливши до маленького острівця, що зветься Клавдою, ми ледве змогли втримати рятувальний човен.
17 кала вазгле лэс по кораблё. Тунчи матросоря процырдэ дуря талав кораблё и обпхангле лэс. Онэ даранас, со кораблё бэшэла по тишай андо Сирто, колэсти онэ обмукле парусо и балвал андярдя амэн майдур.
Коли ж його підняли, намагалися канатами обв’язати корабель. Побоюючись, щоб не попасти на мілину Сирту, опустили вітрила; і так нас понесло.
18 Бари балвал кадя фартэ шолас о кораблё, со пэ авэр дес амэ ашыле тэ вышас грузо андав кораблё.
Наступного дня нас так сильно кидала буря, що ми почали викидати вантаж.
19 Ай по трито дес амэ пэстирэ вастэнца вышутэ андо море кораблёско хулаимос.
Третього дня ми власними руками викидали корабельне знаряддя.
20 Бут деса на душолас ни о кхам, ни чиргая, ай бари балвал пхурдэлас инке майфартэ. Амэ хасардэ всавори надия пэ фэрисаримос.
Оскільки ні сонце, ні зорі не з’являлися багато днів, а шторм не зменшувався, ми втратили вже всяку надію на порятунок.
21 Мануша бут вряма нисо на ханас. Тунчи Павло вщиля машкар лэндэ и пхэндя: — Муршалэ! Тумэнди трэбуй сас тэ кандэн ман и тэ на плывисарэн лэ Критостар, тунчи тумэндэ на авэлас грыжа и нисо б на хасавэлас.
Оскільки давно нічого не їли, Павло став посеред них та промовив: «Люди, треба було послухати моєї поради й не відпливати з Криту, тоді б ви не зазнали такої біди та шкоди.
22 Нэ икхатар мангав: ваздэнпэ духоса, нико тумэндар на хасавэла, качи розмардёлапэ о кораблё.
А тепер закликаю вас бути бадьорими, бо ніхто з вас не втратить життя, тільки корабель [розіб’ється].
23 Кола рятяса мандэ авиля ангело Дэвлэстар, Савэско мэ исин и Савэсти тэлював.
Цієї ночі мені з’явився ангел Бога, Якому я належу і Якому служу.
24 Вов пхэндя манди: «Павло, на дара. Тути трэбуй авэла тэ тэрдёс англав императоро, тай о Дэл, пай Пэско мищимос, дя тути всаворэн, ко плывисарэл туса».
Він сказав мені: „Павле, не бійся! Ти повинен стати перед Кесарем. І ось Бог дарував тобі всіх, хто пливе з тобою“.
25 Муршалэ! Ваздэнпэ духоса! Мэ патяв Дэвлэсти и жанав, со вся авэла кадя, сар Вов манди пхэндя.
Тому, люди, будьте бадьорі! Я вірю Богові, і все буде так, як мені сказано.
26 О кораблё авэла вышуто пэ варисаво острово.
Нас має викинути на якийсь острів».
27 Пэ дэшуштартири рят, кала амэн инке андярэлас пав Адриатическо море, андэ епашрят матросоря поле, со подладэн кай пхув.
Коли настала чотирнадцята ніч, нас усе ще носило по Адріатичному морю. Десь опівночі моряки стали припускати, що ми наближаємося до якоїсь землі.
28 Онэ ужангле, пробиндэ скачи сас кав дно и ужангле, со сас варикай трянда шов метроря, ай кала прожыля найбут вряма онэ упалэ побиндэ и аракхле, со кав дно сас бишта эхта метроря.
Помірявши глибину, виявили двадцять сажнів. Пропливши ще трохи, знову поміряли, і було п’ятнадцять сажнів.
29 Матросоря даранас, кай тэ на арэсэл амэн андэ бара, и змукле пав палатуно тхан по кораблё штар якоря и мангэнас, кай майсыго тэ авэл дес.
Побоюючись, щоб не натрапити на скелясті місця, скинули з корми чотири якорі й молилися, щоб скоріше настав день.
30 Онэ камле тэ нашэн пав кораблё тай линэ тэ змэкэн чёвно по паи, притерэнаспэ, со камэн тэ змукэн пав кораблёско нак якорё.
А коли моряки намагалися втекти з корабля й опускали рятувальний човен у море, вдаючи, ніби бажають спустити якорі з передньої частини,
31 Нэ о Павло пхэндя пхурэдэрэсти шэлэн халавдэн и халавдэнди: — Сар кала мануша на ашэнапэ по кораблё, тунчи тумэ на фэрисавэнапэ.
Павло сказав сотникові та воїнам: «Якщо вони не залишаться на кораблі, ви не зможете врятуватися».
32 Тунчи халавдэ пэрэшындэ дуря, савэ ритярэнас чёвно, и вов пэля андо море.
Тоді воїни перерізали канати рятувального човна, і він впав у море.
33 Ай англав дэнзор Павло мангля манушэн, кай онэ тэ хан. — Акэ адес дэшуштар дес тумэ ажутярэн дараса и нисо инке на хале, — пхэндя вов.
Коли почало розвиднятись, Павло закликав усіх поїсти, кажучи: «Сьогодні вже чотирнадцятий день, як ви перебуваєте в очікуванні, нічого не ївши.
34 — Ай колэсти мэ тумэн мангав тэ хан, и када поможысарэла тумэнди тэ фэрисавэн. Ни кастэ тумэндар на пэрэла бал пав шэро.
Тому прошу вас поїсти, бо це сприятиме вашому порятунку; жоден із вас навіть волосини з голови не втратить».
35 Кала вов када пхэндя, ля о марно, англай всаворэндэ наисардя пала лэстэ лэ Дэвлэс, пхагля лэс и ля тэ хал.
Сказавши це, узяв хліб, подякував Богові перед усіма, розламав та почав їсти.
36 Манушэн када подритярдя, и онэ всаворэ линэ тэ хан.
Тоді всі підбадьорились і стали їсти.
37 Всаворэн манушэн, савэ сас по кораблё, сас дуйшэл эхтадэшушов.
А всіх нас на кораблі було двісті сімдесят шість осіб.
38 Кала и мануша чялиле, онэ линэ тэ вышон андав кораблё андэ море о див, кай вов тэ авэл майлокхо.
Як всі наїлися, то стали облегшувати корабель, викидаючи зерно в море.
39 Дэнзор онэ на ужангле пхув, сави сикадиляпэ, нэ удикхле бухта и тишаеско бэрэго, каринг онэ камэнас тэ доплывисарэн пэ кораблё.
Коли настав день, вони не розпізнали землі, але побачили якусь затоку з піщаним берегом, до якого вирішили причалити кораблем, якщо зможуть.
40 Тунчи матросоря обшындэ дуря лэ якоренца и ашадэ лэн андэ море, онэ роспхангле рулё, подлинэ цэкно парусо и линэ тэ плывисарэн кав бэрэго.
Відрізавши якорі, залишили їх у морі; водночас розв’язали канати з керма й, піднявши мале вітрило за вітром, попрямували до берега.
41 Нэ кораблё нахукля по тишай тай ашыля. Кораблёско нак попэля андо тишай и ашыля, сар ганавдо, ай волноря розмарэнас палатуно тхан по кораблё.
Однак, наскочивши на мілину між двома течіями, ніс корабля застряг і став нерухомий, а корму розбивало силою хвиль.
42 Тунчи и халавдэ камле тэ умарэн всаворэн барунарэн, кай лэндар нико тэ на уплывисарэл и тэ на нашэл.
Тоді воїни вирішили вбити [всіх] в’язнів, щоб ніхто, випливши, не втік.
43 Нэ шэлэнго камля тэ фэрисарэл лэ Павлос и на домэкля лэн. Вов припхэндя колэнди, ко жанэнас тэ плывисарэн, тэ хукэн андо паи майанглал и тэ плывисарэн кав бэрэго.
Проте сотник, бажаючи врятувати Павла, утримав їх від цього наміру. Він наказав тим, хто вміє плавати, стрибати першими та дістатися берега,
44 Ай всаворэнди аврэнди манушэнди трэбуй сас тэ фэрисарэнпэ пэ кашта и пэ вся, со ашыляпэ лэ кораблёстар. Кадя онэ всаворэ мишто доплывисардэ кав бэрэго.
а іншим – рятуватися на дошках або на рештках корабля. І таким чином усі дісталися до суші.
