Cantares de Salomâo 5
1 Entrei em meu jardim, minha irmã, minha noiva. Juntei minha mirra com meu tempero; Eu comi meu favo de mel com meu mel; Eu bebi meu vinho com meu leite. Amigos Comam, amigos! Beba, sim, beba em abundância, amado.
„Прийшов я до са́ду свого, о се́стро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальза́мом своїм, спожива́ю свого стільника́ разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком! Споживайте, співдру́зі, — пийте до схо́чу, кохані!“
2 Eu estava dormindo, mas meu coração estava desperto. É a voz de minha amada que bate à porta: “Aberto a mim, minha irmã, meu amor, minha pomba, minha imaculada”; pois minha cabeça está cheia de orvalho, e meus cabelos com a umidade da noite”.
„Я сплю, — моє ж серце чува́є. Ось голос мого коханого! Стукає. „Відчини мені, се́стро моя, о моя ти подру́женько, голубко моя, моя чиста, — бо росою покри́лася вся моя голова, мої ку́чері — кра́плями ночі!“
3 I tirei o meu manto. De fato, devo vesti-lo? Eu lavei meus pés. De fato, será que eu devo sujá-los?
„Зняла я одежу свою, — як зно́ву її надягну́? Помила я ні́жки свої, — як же їх занечи́щу?“
4 Minha amada empurrou sua mão através da abertura do trinco. Meu coração bateu por ele.
Мій коханий простя́г свою руку крізь о́твір, — і нутро моє схвилюва́лось від нього!
5 Eu me levantei para abrir para minha amada. Minhas mãos pingaram com mirra, meus dedos com mirra líquida, nas alças da fechadura.
Встала я відчини́ти своє́му коханому, — а з рук моїх ка́пала ми́рра, і мирра текла́ на засу́вки замка́ з моїх пальців.
6 Eu abri para minha amada; mas minha amada partiu, e tinha ido embora. Meu coração se apagou quando ele falou. Eu o procurei, mas não o encontrei. Eu o chamei, mas ele não atendeu.
Відчинила своє́му коханому, — а коханий мій зник, відійшов! Душі не става́ло в мені, як він говорив. Я шукала його, та його не знайшла́. Я гука́ла його, та він не відізва́вся до мене.
7 Os guardas que vão pela cidade me encontraram. Eles me venceram. Eles me machucaram. Os guardiões das paredes me tiraram meu manto.
Стріли мене сторожі́, що ходять по місті, — набили мене, завдали́ мені ра́ни. Здерли з мене моє покрива́ло, сторожі́ міських мурів!“
8 Eu vos conjuro, filhas de Jerusalém, Se você encontrar minha amada, que você lhe diga que estou desmaiando de amor.
„Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — як мого коханого стрінете ви, що йому повісте́? — Що я хвора з коха́ння!“
9 Como sua amada é melhor do que outra amada, você é a mais justa entre as mulheres? Como sua amada é melhor do que outra amada, que você faz isso nos contíguo?
„Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливі́ша з жіно́к? Чим коха́ний твій кращий від іншіх коханих, що так заклина́єш ти нас?“
10 My amado é branco e corado. O melhor entre dez mil. A cabeça
„Коханий мій білий й рум'я́ний, визначні́ший він від десяти тисяч інших.
11 His é como o ouro mais puro. Seu cabelo é peludo, preto como um corvo.
Голова його — щиреє золото, його ку́чері — па́льмове віття, чорні, як во́рон.
12 Seus olhos são como pombas ao lado dos riachos de água, lavados com leite, montados como jóias.
Його очі — немов голубки́ над джере́лами во́дними, у молоці повими́вані, що над повним струмко́м посіда́ли!
13 His as bochechas são como uma cama de especiarias com torres de perfumes. Seus lábios são como lírios, deixando cair mirra líquida.
Його ли́чка — як гря́дка бальза́му, немов квітники́ запашні́! Його губи — ліле́ї, з яких ка́пає ми́рра теку́ча!
14 Suas mãos são como anéis de ouro com conjunto de berilo. Seu corpo é como um trabalho de marfim sobreposto a safiras.
Його руки — стовпці́ золоті, повиса́джувані хризолі́том, а ло́но його — твір мисте́цький з слоно́вої кости, покритий сапфі́рами!
15 Suas pernas são como pilares de mármore sobre soquetes de ouro fino. Sua aparência é como o Líbano, excelente como os cedros.
Його сте́гна — стовпи мармуро́ві, поста́влені на золотії підста́ви! Його вигляд — немов той Лива́н, він юна́к — як ті ке́дри!
16 Sua boca é doçura; sim, ele é totalmente adorável. Esta é minha amada, e esta é minha amiga, filhas de Jerusalém.
Уста його — солодо́щі, і він увесь — пожада́ння. Оце мій коханий, й оце мій дружо́к, дочки єрусали́мські!“
