Salmos 137

1 Junto aos rios da Babilônia, lá nos sentamos. Sim, nós choramos, quando nos lembramos de Zion.

Над рі́чками Вавило́нськими, — там ми сиділи та й плакали, коли зга́дували про Сіо́на!

2 Sobre os salgueiros naquela terra, penduramos nossas harpas.

На ве́рбах у ньому повісили ми свої а́рфи,

3 Para lá, aqueles que nos levaram cativos nos pediram canções. Aqueles que nos atormentavam exigiam canções de alegria: “Cante-nos uma das canções de Zion!”

спі́ву бо пісні від нас там жада́ли були́ понево́лювачі наші, а весе́лощів — наші мучи́телі: „Заспівайте но нам із Сіонських пісе́нь!“

4 Como podemos cantar a canção de Yahweh em uma terra estrangeira?

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця́?

5 Se eu me esquecer de você, Jerusalém, deixar minha mão direita esquecer sua habilidade.

Якщо́ я забу́ду за тебе, о Єрусалиме, — хай забуде за мене прави́ця моя!

6 Deixe minha língua grudar no céu da minha boca se eu não me lembrar de você, se eu não prefiro Jerusalém acima de minha alegria principal.

Нехай мій язик до мого піднебі́ння прили́пне, якщо́ я не бу́ду тебе пам'ята́ти, якщо́ не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою́!.

7 Lembre-se, Yahweh, contra as crianças de Edom no dia de Jerusalém, que disse: “Que se lixe! Arrasar até sua fundação”!

Пам'ятай же, о Господи, едо́мським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: „Руйнуйте, руйнуйте аж до підва́лин його́!“

8 Filha da Babilônia, condenada à destruição, ele ficará contente por quem lhe reembolsar, como você fez conosco.

Вавилонськая до́чко, що маєш і ти ограбо́вана бути, — блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподі́яла!

9 Feliz ele deve estar, que pega e traça seus pequenos contra a rocha.

Блажен, хто ухо́пить та порозбиває об скелю і твої немовля́та!