Provérbios 7
1 Meu filho, guarde minhas palavras. Coloquem meus mandamentos dentro de vocês.
Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 Guarde meus mandamentos e viva! Guarde meus ensinamentos como a maçã de seu olho.
бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
3 Prenda-os em seus dedos. Escreva-as na tábua do seu coração.
прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
4 Diga à sabedoria: “Você é minha irmã”. Chame a compreensão de seu parente,
На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
5 that eles podem mantê-lo afastado da mulher estranha, do estrangeiro que lisonjeia com suas palavras.
щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
6 Pois na janela da minha casa, Eu olhei através da minha grade.
Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
7 eu vi entre os simples. Percebi entre os jovens um jovem sem compreensão,
і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
8 passando pela rua perto de sua esquina, ele foi até a casa dela,
прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
9 no crepúsculo, na noite do dia, no meio da noite e na escuridão.
коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
10 Eis que uma mulher o encontrou com o traje de uma prostituta, e com intenção astuta.
Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
11 Ela é barulhenta e desafiadora. Seus pés não ficam em sua casa.
галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
12 Agora ela está nas ruas, agora nas praças, e à espreita em cada esquina.
раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
13 Então ela o pegou, e o beijou. Com um rosto impudente, ela lhe disse:
І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 “Sacrifícios de ofertas de paz estão comigo. Hoje eu já paguei meus votos.
„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
15 Por isso, vim ao seu encontro, para procurar diligentemente seu rosto, e eu o encontrei.
Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
16 Eu espalhei meu sofá com tapetes de tapeçaria, com panos listrados dos fios do Egito.
Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
17 I perfumaram minha cama com mirra, aloés e canela.
посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
18 Come, vamos levar nosso recheio de amor até a manhã seguinte. Vamos nos consolar com amor.
Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
19 Pois meu marido não está em casa. Ele fez uma longa jornada.
Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
20 Ele levou um saco de dinheiro com ele. Ele voltará para casa na lua cheia”.
вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
21 Com palavras persuasivas, ela o desviou. Com a lisonja de seus lábios, ela o seduziu.
Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
22 Ele a seguiu imediatamente, quando um boi vai para o abate, como um tolo pisando em um laço.
він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
23 Até que uma flecha atinja seu fígado, como um pássaro se apressa para a armadilha, e não sabe que isso lhe custará a vida.
як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
24 Agora, portanto, filhos, escutem-me. Preste atenção às palavras da minha boca.
А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
25 Não deixe que seu coração se volte para os caminhos dela. Não se desvie em seus caminhos,
Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
26 pois ela já derrubou muitos feridos. Sim, todos os seus mortos são um poderoso exército.
бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
