Jó 4
1 Então Elifaz, o Temanita, respondeu,
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 “Se alguém se aventurar a falar com você, você ficará de luto? Mas quem pode se impedir de falar?
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Veja, você já instruiu muitos, você fortaleceu as mãos fracas.
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 Suas palavras apoiaram aquele que estava caindo, você tornou os joelhos frágeis e firmes.
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 Mas agora chegou até você, e você desmaia. Isso o toca, e você está perturbado.
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 Sua piedade não é sua confiança? A integridade de seus caminhos não é sua esperança?
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 “Lembre-se, agora, quem pereceu, sendo inocente? Ou onde foram os cortes verticais?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 According ao que tenho visto, aqueles que lavram a iniqüidade e semear problemas, colher o mesmo.
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 Pelo sopro de Deus eles perecem. Pela explosão de sua raiva eles são consumidos.
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 O rugido do leão, e a voz do leão feroz, os dentes dos leões jovens, estão quebrados.
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 O velho leão perece por falta de presa. As crias da leoa estão dispersas no exterior.
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 “Agora uma coisa foi trazida secretamente para mim. Meu ouvido recebeu um sussurro disso.
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 Em pensamentos das visões da noite, quando o sono profundo cai sobre os homens,
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
14 o medo veio sobre mim, e tremendo, o que fez todos os meus ossos tremerem.
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 Então um espírito passou diante do meu rosto. Os cabelos da minha carne se levantaram.
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 Ficou parado, mas eu não conseguia discernir sua aparência. Um formulário estava diante dos meus olhos. Silêncio, então eu ouvi uma voz, dizendo,
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 'O homem mortal deve ser mais justo que Deus? Será que um homem deve ser mais puro que seu Criador?
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 Eis que ele não deposita confiança em seus servos. Ele acusa seus anjos de erro.
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
19 Quanto mais aqueles que moram em casas de barro, cuja base está no pó, que são esmagados diante da traça!
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
20 Between de manhã e à noite eles são destruídos. Eles perecem para sempre sem nada a ver com isso.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 O cordão da barraca deles não está arrancado dentro deles? Eles morrem, e isso sem sabedoria”.
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
