Jó 39
1 “Você sabe a época em que as cabras da montanha dão à luz? Você assiste quando a corça tem um bode expiatório?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Você pode contar os meses que eles cumprem? Ou você sabe a época em que eles dão à luz?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 They fazer uma vénia a si mesmos. Eles suportam suas crias. Eles acabam com suas dores de parto.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Seus jovens se tornam fortes. Eles crescem em campo aberto. Eles saem, e não voltam mais.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 “Quem libertou o burro selvagem? Ou quem afrouxou os laços do burro veloz,
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 cuja casa eu fiz o deserto, e a terra salgada sua morada?
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 Ele despreza o tumulto da cidade, nem ouve os gritos do motorista.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 A cordilheira das montanhas é seu pasto. Ele procura cada coisa verde.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 “Será que o boi selvagem ficará satisfeito em servi-lo? Ou ele vai ficar junto ao seu comedouro?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Você consegue segurar o boi selvagem no sulco com seu arnês? Ou será que ele vai até os vales depois de você?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Will você confia nele, porque sua força é grande? Ou você vai deixar para ele seu trabalho?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Você confiará nele, que ele trará sua semente para casa, e recolher o grão de sua eira?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 “As asas da onda da avestruz orgulhosamente, mas serão elas as penas e a plumagem do amor?
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 Pois ela deixa seus ovos na terra, aquece-os na poeira,
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 e esquece que o pé pode esmagá-los, ou que o animal selvagem possa espezinhá-los.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 Ela lida duramente com seus jovens, como se eles não fossem dela. Embora seu trabalho seja em vão, ela está sem medo,
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 porque Deus a privou de sabedoria, nem transmitiu a sua compreensão.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 Quando ela se levanta no alto, ela despreza o cavalo e seu cavaleiro.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 “Você já deu o cavalo? Você já revestiu o pescoço dele com uma crina que treme?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Have você o fez saltar como um gafanhoto? A glória de seu cheiro é impressionante.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Ele pata no vale e se regozija com sua força. Ele sai ao encontro dos homens armados.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 Ele zomba do medo, e não se desespera, nem ele volta atrás com a espada.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 A aljava chocalha contra ele, a lança cintilante e o dardo de arremesso.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 Ele come o chão com ferocidade e fúria, nem ele fica parado ao som da trombeta.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 As muitas vezes, quando o trompete soa, 'Aha! Ele sente o cheiro da batalha ao longe, o trovão dos capitães, e os gritos.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 “É por sua sabedoria que o falcão sobe em flecha, e estica suas asas em direção ao sul?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 É sob seu comando que a águia se monta, e faz seu ninho nas alturas?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 No penhasco, ele mora e faz sua casa, na ponta do penhasco e do baluarte.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 A partir daí ele espia a presa. Seus olhos o vêem de longe.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 Seus jovens também sugam sangue. Onde estão os mortos, lá está ele”.
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
