Jó 29
1 Job retomou a sua parábola, e disse,
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 “Oh, que eu era como nos meses de antigüidade, como nos dias em que Deus cuidava de mim;
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 quando sua lâmpada brilhou em minha cabeça, e por sua luz eu caminhei através da escuridão,
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 como eu estava no meu auge, quando a amizade de Deus estava em minha tenda,
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 when o Todo-Poderoso ainda estava comigo, e meus filhos estavam ao meu redor,
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 when meus passos foram lavados com manteiga, e as rochas despejaram correntes de óleo para mim,
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 quando eu saí para o portão da cidade, quando preparei meu assento na rua.
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 Os jovens me viram e se esconderam. Os idosos se levantaram e se levantaram.
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 Os príncipes se abstiveram de falar, e colocaram sua mão na boca.
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 A voz dos nobres foi abafada, e sua língua grudada no céu da boca.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 Pois quando o ouvido me ouviu, então ele me abençoou, e quando o olho me viu, ele me elogiou,
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 porque eu entreguei os pobres que choraram, e também os órfãos de pai, que não tinham ninguém que o ajudasse,
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 a bênção daquele que estava pronto para perecer veio sobre mim, e eu fiz com que o coração da viúva cantasse de alegria.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 I me vestiu de retidão, e me vestiu. Minha justiça era como um manto e um diadema.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 Eu estava de olho nos cegos, e pés para o coxo.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 Eu era um pai para os necessitados. Pesquisei a causa dele que eu não conhecia.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 Eu quebrei as mandíbulas dos injustos e arrancou a presa de seus dentes.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 Então eu disse: 'Eu vou morrer em minha própria casa', Vou contar meus dias como a areia.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 Minha raiz está espalhada pelas águas. O orvalho fica a noite toda na minha filial.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 Minha glória está fresca em mim. Meu arco está renovado em minha mão”.
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 “Os homens me escutaram, esperaram, e mantive silêncio para meu conselho.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 Depois das minhas palavras, eles não voltaram a falar. Meu discurso caiu sobre eles.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 Eles esperaram por mim como pela chuva. Suas bocas bebiam como com a chuva da primavera.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 Eu sorria para eles quando eles não tinham confiança. Eles não rejeitaram a luz do meu rosto.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 Eu escolhi seu caminho, e sentei-me como chefe. Eu vivi como um rei no exército, como alguém que conforta as carpideiras.
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
