Jó 21
1 Então Job respondeu,
А Йов відповів та й сказав:
2 “Ouça diligentemente meu discurso. Que esta seja sua consolação.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Allow me, e também vou falar. Depois de ter falado, zombar.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Quanto a mim, minha reclamação é para o homem? Por que eu não deveria ser impaciente?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Olhe para mim, e fique maravilhado. Coloque sua mão sobre sua boca.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Quando me lembro, fico perturbado. O horror toma conta da minha carne.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 “Why do the wicked live, ficar velho, sim, e crescer poderoso no poder?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 O filho deles é estabelecido com eles à sua vista, seus descendentes diante de seus olhos.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Suas casas estão a salvo do medo, nem a vara de Deus está sobre eles.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Seus touros se reproduzem sem falhas. Suas vacas parem, e não abortam.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 They enviam seus pequenos como um rebanho. Seus filhos dançam.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Eles cantam para o pandeiro e para a harpa, e regozijar-se com o som do tubo.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Eles dizem a Deus: 'Partir de nós', pois não queremos saber de seus caminhos.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 O que é o Todo-Poderoso, que devemos servi-lo? Que lucro devemos ter, se rezarmos a ele”?
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Eis que sua prosperidade não está em suas mãos. O conselho dos ímpios está longe de mim.
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 “Com que freqüência a lâmpada dos malvados é apagada, que sua calamidade vem sobre eles, que Deus distribui tristezas em sua raiva?
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 How muitas vezes é que eles são como restolho diante do vento, como palha que a tempestade transporta?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Você diz: “Deus estabelece sua iniqüidade para seus filhos”. Deixe-o recompensá-lo a si mesmo, para que ele possa saber disso.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Let seus próprios olhos vêem sua destruição. Deixe-o beber da ira do Todo-Poderoso.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Pelo que ele cuida de sua casa depois dele, quando o número de seus meses é cortado?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 “Qualquer um deve ensinar o conhecimento de Deus, já que ele julga aqueles que são altos?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Um morre em sua força total, estar totalmente à vontade e quieto.
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 Seus baldes estão cheios de leite. A medula de seus ossos é umedecida.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Outro morre em amargura de alma, e nunca sabe ao bem.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Eles se deitam igualmente na poeira. A minhoca os cobre.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 “Eis, conheço seus pensamentos, os planos com os quais você me enganaria.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Para você diz: 'Onde fica a casa do príncipe? Onde está a tenda em que viviam os ímpios”?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Você já não perguntou aos homens de passagem? Você não conhece as evidências deles,
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 que o homem mau está reservado para o dia da calamidade, que eles são levados para o dia da ira?
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Quem irá declarar seu caminho até o rosto dele? Quem lhe retribuirá o que ele fez?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 No entanto, ele será levado para a sepultura. Os homens ficarão de olho na tumba.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Os torrões do vale serão doces para ele. Todos os homens o seguirão, como havia inumeráveis antes dele.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 So como você pode me consolar com tolices, porque em suas respostas só resta falsidade”...
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
