Jó 16
1 Então Job respondeu,
А Йов відповів та й сказав:
2 “Já ouvi muitas coisas assim. Vocês são todos uns miseráveis confortadores!
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 As palavras vãs terão um fim? Ou o que o provoca que você responda?
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 Eu também poderia falar como você faz. Se sua alma estivesse no lugar da minha alma, Eu poderia unir palavras contra você, e abanar minha cabeça para você,
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 mas eu o fortaleceria com minha boca. O consolo de meus lábios o aliviaria.
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 “Embora eu fale, meu luto não diminuiu. Apesar de eu me abster, o que me alivia?
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 Mas agora, Deus, você certamente me desgastou. Vocês deixaram toda a minha empresa desolada.
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 Você me encolheu. Isto é uma testemunha contra mim. Minha magreza se levanta contra mim. Ele testemunha na minha cara.
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 Ele me rasgou em sua fúria e me perseguiu. Ele rangeu em cima de mim com seus dentes. Meu adversário aguça seus olhos sobre mim.
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 Eles me falharam com sua boca. Eles me bateram na bochecha de forma reprovadora. Eles se reúnem contra mim.
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 Deus me entrega aos ímpios, e me lança nas mãos dos ímpios.
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 Eu estava à vontade, e ele me separou. Sim, ele me pegou pelo pescoço, e me despedaçou. Ele também me preparou para sua meta.
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 Seus arqueiros me cercam. Ele divide meus rins, e não poupa. Ele derrama a minha bílis no chão.
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 Ele me rompe com a brecha na brecha. Ele corre para mim como um gigante.
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 Cosi saco em minha pele, e empurraram meu chifre para o pó.
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 Meu rosto está vermelho de lágrimas. A escuridão profunda está sobre minhas pálpebras,
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 embora não haja violência em minhas mãos, e minha oração é pura.
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 “Terra, não cubra meu sangue. Que meu choro não tenha lugar para descansar.
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 Mesmo agora, eis que minha testemunha está no céu. Aquele que garante para mim está no alto.
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 Meus amigos zombam de mim. Meus olhos derramam lágrimas a Deus,
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 que ele manteria o direito de um homem com Deus, de um filho do homem com seu vizinho!
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 Para quando tiverem chegado alguns anos, Seguirei o caminho de não retorno.
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
