Jeremias 4
1 “Se você voltar, Israel”, diz Javé, “se você voltar para mim, e se você colocar suas abominações fora da minha vista; então você não será removido;
Якщо́ ти, Ізраїлю, ве́рнешся, — каже Господь, — до Ме́не ти ве́рнешся, і якщо́ ти відки́неш із-перед обличчя Мого гидо́ти свої, то не бу́деш тиня́тись!
2 e você jurará, 'Como Javé vive', em verdade, em justiça e em retidão. As nações se abençoarão nele, e se gloriarão nele”.
I якщо́ ти прися́гнеш „ Як живий Господь“правдою й правом та справедливістю, то бу́дуть Ним благословля́тись наро́ди, і хвалитись Ним бу́дуть.
3 Pois Yahweh diz aos homens de Judá e de Jerusalém: “Separem seu terreno alqueivado e não semeiem entre espinhos”.
Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині́, і не сійте в терни́ну!
4 Circuncidai-vos a Iavé e tirai os prepúcios de vosso coração, homens de Judá e habitantes de Jerusalém; para que minha ira não se apague como fogo, e não se queime para que ninguém possa apagá-la, por causa da maldade de vossos atos”.
Обрізуйтеся Господе́ві, й усу́ньте із ваших серде́ць крайні пло́ті, юдеї та ме́шканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лю́тість, — і буде пала́ти вона, і не буде кому погаси́ти через злі ваші вчинки!
5 Declarai em Judá, e publicai em Jerusalém; e dizei: 'Tocai a trombeta na terra! Gritai em voz alta e dizei: 'Ajuntai-vos! Vamos para as cidades fortificadas!'.
Оповісті́те в Юдеї та в Єрусалимі звісті́ть та й скажіть: Засурмі́те в сурму́ у краю́! Кричіть гучни́м голосом та говоріть: Зберіться та пі́демо до міст до тверди́нних!
6 Estabeleça um padrão para Sião. Fujam por segurança! Não esperem; pois eu trarei o mal do norte e uma grande destruição”.
Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з пі́вночі зло приведу́, і велике нещастя.
7 Um leão subiu de sua mata, e um destruidor de nações. Ele está a caminho. Ele saiu de seu lugar, para tornar sua terra desolada, para que suas cidades sejam assoladas, sem habitantes.
Лев вихо́дить із своєї гуща́вини, і той, хто нищить народи, вируша́є із місця свого́, щоб твій край оберну́ти на руїну, і спусто́шені будуть міста́ твої, так що забра́кне і ме́шканця!
8 Por isso, veste-te de saco, lamenta e lamenta; pois a ira feroz de Javé não voltou atrás em relação a nós.
Отож, опережі́ться вере́тами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відве́рнеться!
9 “Acontecerá naquele dia”, diz Javé, “que o coração do rei perecerá, junto com o coração dos príncipes”. Os sacerdotes ficarão espantados, e os profetas se admirarão”.
І ста́неться в день той, — говорить Госпо́дь, — згине розум царя і розум князі́в, і остовпі́ють священики, а пророки здиву́ються
10 Então eu disse: “Ah, Senhor Yahweh! Certamente você enganou muito este povo e Jerusalém, dizendo: 'Você terá paz;' enquanto a espada alcança o coração”.
й скажуть: О Господи, Боже, справді обма́нений сильно наро́д цей та Єрусалим, коли казано: „Буде вам мир“, а меч доторкну́вся ось аж до душі!
11 Naquele momento será dito a este povo e a Jerusalém: “Um vento quente sopra das alturas nuas do deserto em direção à filha de meu povo, não para neve, nem para limpar.
Того ча́су наро́дові цьому та Єрусалимові сказане бу́де: Ось вітер палки́й з лисих гір на пусти́ні, на дорозі дочки́ Мого люду, — не на ві́яння й не на очи́щення він!
12 Um vento completo destes virá para mim. Agora eu também farei julgamentos contra eles”.
Та вітер сильніший від цьо́го прибу́де Мені, — і над ними Я суд прокажу́.
13 Eis que ele subirá como nuvens, e suas carruagens serão como o redemoinho. Seus cavalos são mais velozes que as águias. Ai de nós! Pois estamos arruinados.
Ось він при́йде, як хмари, й як буря — його колесни́ці, від орлі́в швидші коні його́: Горе нам, бо спусто́шені бу́демо ми!
14 Jerusalém, lava teu coração da maldade, para que possas ser salvo. Por quanto tempo seus pensamentos malignos ficarão dentro de você?
Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врято́ваний! Аж доки в тобі пробуватимуть думки́ марно́ти твоєї?
15 Por uma voz de Dan, e publica o mal das colinas de Efraim:
Бо голос доно́сить із Да́ну й звіщає поги́біль з Єфре́мових гір.
16 “Diga às nações, eis que publicam contra Jerusalém: 'Vigias vêm de um país distante, e levantam sua voz contra as cidades de Judá'.
Пригадайте наро́дам оце, сповісті́ть ось про Єрусалим: Приходять з далекого кра́ю його обляга́ти, і здійма́ють свій крик на юдейські міста́!
17 Como guardas de um campo, eles estão contra ela por toda parte, porque ela tem sido rebelde contra mim”, diz Yahweh.
Як сторо́жа полів, навко́ло ото́чать його, бо він Мені був неслухня́ний, говорить Господь!
18 “Sua maneira e seus feitos trouxeram estas coisas até você”. Esta é sua maldade, pois é amarga, pois chega ao seu coração”.
Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке́, бо торкнуло воно аж до серця твого́.
19 Minha angústia, minha angústia! Sinto dor no meu coração! Meu coração treme dentro de mim. Não consigo me calar, porque vocês ouviram, ó minha alma, o som da trombeta, o alarme da guerra.
Ой, утро́бо моя, ти утробо моя, — я тремчу́! Біль серце стиска́є мені, і трепо́че мені моє серце! Не мо́жу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми́, гук війни!
20 A destruição sobre a destruição é decretada, pois toda a terra é devastada. De repente, minhas tendas são destruídas e minhas cortinas desaparecem num instante.
Біда на біду приклика́ється, вся бо земля поруйно́вана буде, спусто́шені будуть знена́цька наме́ти мої, вмить — заві́си мої.
21 Por quanto tempo vou ver o padrão e ouvir o som da trombeta?
Аж доки я бачити пра́пора буду, буду чути голос сурми́?
22 “Pois meu povo é insensato. Eles não me conhecem. São crianças insensatas e não têm compreensão. Eles são hábeis em fazer o mal, mas não sabem fazer o bem”.
Тому́, що наро́д мій безглу́здий, він не знає Мене́: вони нерозумні сини й нерозва́жні вони, — мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра́!
23 Eu vi a terra e, eis que era desperdício e vazio, e os céus, e eles não tinham luz.
Дивлюся на землю, аж ось порожне́ча та пу́стка, і на небо — й нема його світла!
24 Eu vi as montanhas, e eis que elas tremeram, e todas as colinas se moveram para frente e para trás.
Дивлюся на го́ри, аж ось вони тру́сяться, і всі згі́р'я хита́ються!
25 Eu vi, e eis que não havia homem, e todas as aves do céu haviam fugido.
Дивлюся, аж ось вже немає люди́ни, і порозліта́лось все пта́ство небесне.
26 Eu vi, e eis que o campo fértil era um deserto, e todas as suas cidades foram destruídas pela presença de Javé, antes de sua raiva feroz.
Дивлюся, аж ось край родю́чий пустинею став, а міста́ його знищені всі від обличчя Господнього, від по́лум'я гніву Його́.
27 Para Iavé diz: “Toda a terra será uma desolação; no entanto, eu não vou acabar por completo”.
Бо Госпо́дь так прорік: Спусто́шенням стане ввесь край, та кінця́ йому ще не вчиню́!
28 Para isso, a terra chorará, e os céus acima serão negros, porque eu o falei. Eu a planejei, e não me arrependi, nem voltarei atrás”.
І буде в жало́бі земля через це, і затьма́риться небо вгорі́, бо Я говорив, що заду́мав, — і не пожалую, і не відступлю́ся від то́го.
29 Toda cidade foge para o barulho dos cavaleiros e arqueiros. Eles vão para a mata e sobem sobre as rochas. Todas as cidades são abandonadas e não um homem habita nelas.
Від гуркотне́чі їздця́ та стрільця́ побіжить усе місто, повтікають в гуща́вини й злізуть на скелі. Всі міста́ поки́нуті, і немає ніко́го, хто мешкав би в них.
30 Você, quando for feito desolado, o que fará? Embora você se vista de escarlate, embora você se enfeites de ouro, embora você amplie seus olhos com maquiagem, você se faz belo em vão. Seus amantes o desprezam. Eles procuram sua vida.
А ти, поруйно́вана, дочко Сіону, що бу́деш робити? Хоч ти зодяга́єш себе в кармази́н, хоч прикра́шуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальо́вуєш фарбою, — та надаре́мно прикра́шуєшся: обриди́ли тобою коха́нці твої, — на життя твоє ва́жать вони!
31 Pois ouvi uma voz como a de uma mulher em trabalho de parto, a angústia como a de quem dá à luz seu primeiro filho, a voz da filha de Sião, que ofegante para respirar, que estende suas mãos, dizendo: “Ai de mim agora! Pois minha alma desmaia diante dos assassinos”.
Бо чую Я крик, немов породі́ллі, чую сто́гін, мов пе́рвістки, голос Сіонської дочки, — вона стогне, зало́млює руки свої та голо́сить: „Ой, горе мені, бо попало життя моє вби́вникам!“
