Hebreus 6
1 Portanto, deixando o ensino dos primeiros princípios de Cristo, prossigamos para a perfeição - não lançando novamente um fundamento de arrependimento das obras mortas, de fé para com Deus,
Тому́ полиші́мо поча́тки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо зно́ву засади покая́ння від мертвих учинків та про віру в Бога,
2 do ensino dos batismos, da imposição de mãos, da ressurreição dos mortos e do julgamento eterno. (aiōnios g166)
Науки про хрищення, про поклада́ння рук, про воскресі́ння мертвих та вічний суд. (aiōnios g166)
3 Isto nós faremos, se Deus permitir.
Зробимо й це, коли Бог дозволить.
4 Pois em relação àqueles que outrora foram iluminados e provaram do dom celestial, e foram feitos participantes do Espírito Santo,
Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного да́ру, і стали уча́сниками Духа Святого,
і скуштували доброго Божого Слова та сили майбу́тнього віку, (aiōn g165)
6 e depois caíram, é impossível renová-los novamente para o arrependimento; vendo-os crucificar o Filho de Deus para si mesmos novamente, e colocá-lo à vergonha aberta.
та й відпали, знов відновляти покая́нням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.
7 Para a terra que bebeu a chuva que vem frequentemente sobre ela e produz uma colheita adequada para eles por causa de quem também é lavrada, recebe a bênção de Deus;
Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і виро́щує, — вона благословення від Бога приймає.
8 mas se ela carrega espinhos e cardos, é rejeitada e quase amaldiçoada, cujo fim é ser queimada.
Але та, що приносить те́рня й будя́ччя, — непотрібна вона та близька́ до прокля́ття, а кінець її — спа́лення.
9 Mas, amados, estamos convencidos de coisas melhores para vocês, e coisas que acompanham a salvação, mesmo que falemos assim.
Та ми сподіва́ємось, любі, кращого про вас, що спасі́ння тримаєтеся, хоч говоримо й так.
10 Pois Deus não é injusto, de modo a esquecer seu trabalho e o trabalho de amor que você mostrou para com seu nome, no sentido de que você serviu aos santos, e ainda os serve.
Та не є Бог несправедливий, щоб забути ді́ло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я́ Його ви, що святим послужили та служите.
11 Desejamos que cada um de vocês mostre a mesma diligência até a plenitude da esperança até o fim,
Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,
12 que não sejam preguiçosos, mas imitadores daqueles que pela fé e perseverança herdaram as promessas.
щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обі́тниці вспадко́вує вірою та терпеливістю.
13 Pois quando Deus fez uma promessa a Abraão, já que não podia jurar por ninguém maior, jurou por si mesmo,
Бо Бог, обі́тницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим покля́стися, поклявся Сам Собою,
14 dizendo: “Certamente te abençoarei, e multiplicar-te-ei”.
говорячи: „Поблагословити — Я ко́нче тебе поблагословлю́, та розмножити — розмножу тебе!“
15 Assim, tendo suportado pacientemente, ele obteve a promessa.
І, терплячи довго отак, Авраа́м оде́ржав обі́тницю.
16 Para os homens, de fato, juram por um maior, e em cada disputa de seu juramento o juramento é definitivo para confirmação.
Бо люди клянуться вищим, і клятва на стве́рдження кінчає всяку їхню суперечку.
17 Desta forma, Deus, determinado a mostrar mais abundantemente aos herdeiros da promessa a imutabilidade de seu conselho, interposta com um juramento,
Тому й Бог, хотівши перева́жно показати спадкоє́мцям обі́тниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,
18 que por duas coisas imutáveis, nas quais é impossível para Deus mentir, podemos ter um forte encorajamento, que fugiram em busca de refúgio para tomar posse da esperança colocada diante de nós.
щоб у двох тих незмінних реча́х, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,
19 Esta esperança temos como âncora da alma, uma esperança segura e firme e entrando naquilo que está dentro do véu,
що вони для душі як котви́ця, міцна та безпечна, що аж до сере́дини входить за заслону,
