Eclesiastes 9
1 Por tudo isso, coloquei no meu coração, até mesmo para explorar tudo isso: que os justos, os sábios e suas obras estão nas mãos de Deus; se é amor ou ódio, o homem não o sabe; tudo está diante deles.
Ото ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учи́нки — у Божій руці, так само любов чи нена́висть: Люди́на не знає нічого, що є перед нею!
2 Todas as coisas são iguais para todos. Há um acontecimento para o justo e para o ímpio; para o bom, para o limpo, para o impuro, para aquele que se sacrifica, e para aquele que não se sacrifica. Assim como o bem, também o pecador; aquele que faz um juramento, como aquele que teme um juramento.
Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому́, хто жертву прино́сить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто кляне́ться, як і тому, хто клятви боїться!
3 Este é um mal em tudo o que é feito sob o sol, que há um evento para todos. Sim também, o coração dos filhos dos homens está cheio do mal, e a loucura está em seu coração enquanto eles vivem, e depois disso vão para os mortos.
Оце зле у всім, що під сонцем тим ді́ється, — що одна́кове всім випада́є, і серце лю́дських синів повне зла, і за життя їхнього безу́мство в їхньому серці, а по то́му до мертвих відходять.
4 Pois para aquele que está unido a todos os vivos há esperança; pois um cão vivo é melhor do que um leão morto.
Хто знахо́диться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж ле́вові ме́ртвому!
5 Pois os vivos sabem que vão morrer, mas os mortos não sabem nada, nem têm mais recompensa; pois sua memória é esquecida.
Бо знають живі, що помруть, а померлі нічо́го не знають, і заплати немає вже їм, — бо забута і пам'ять про них,
6 Também seu amor, seu ódio e sua inveja pereceram há muito tempo; nem eles têm mais uma porção para sempre em qualquer coisa que seja feita sob o sol.
і їхнє коха́ння, і їхня нена́висть, та за́здрощі їхні загинули вже, і нема вже їм ча́стки навіки ні в чо́му, що під сонцем тим ді́ється!
7 Go seu caminho - coma seu pão com alegria e beba seu vinho com um coração alegre, pois Deus já aceitou suas obras.
Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподо́бав Собі твої вчинки!
8 deixe suas vestes serem sempre brancas, e não deixe que falte óleo em sua cabeça.
Нехай кожного ча́су одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оли́ви!
9 Viva alegremente com a esposa que você ama todos os dias de sua vida de vaidade, que Ele lhe deu sob o sol, todos os seus dias de vaidade, pois essa é a sua porção na vida, e no seu trabalho em que você trabalha sob o sol.
Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі́ дні марно́ти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі́ дні марно́ти твоєї, — бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді́, що під сонцем ним тру́дишся ти!
10 O que quer que sua mão encontre para fazer, faça-o com sua força; pois não há trabalho, nem plano, nem conhecimento, nem sabedoria, no Sheol, para onde você vai. (Sheol h7585)
Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шео́лі, куди ти йде́ш, ні роботи, ні ро́здуму, ані знання́, ані мудрости! (Sheol h7585)
11 Voltei e vi sob o sol que a corrida não é para os rápidos, nem a batalha para os fortes, nem ainda pão para os sábios, nem ainda riquezas para os homens de entendimento, nem ainda favores para os homens de habilidade; mas o tempo e o acaso acontecem com todos eles.
Зно́ву я бачив під сонцем, що біг не у ско́рих, і бій не в хоро́брих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка — у знавців, — а від ча́су й наго́ди залежні вони!
12 Pois o homem também não conhece seu tempo. Como os peixes que são levados em uma rede maligna, e como os pássaros que são apanhados na armadilha, mesmo assim os filhos dos homens são apanhados em uma época maligna, quando ela cai repentinamente sobre eles.
Бо ча́су свого люди́на не знає, мов риби, поло́влені в па́губну сітку, і мов пта́хи, захо́плені в сі́льце, — так хапа́ються лю́дські сини за час лиха, коли воно на́гло спадає, на них!
13 Eu também vi sabedoria sob o sol desta maneira, e me pareceu ótimo para mim.
Також оцю мудрість я бачив під сонцем, і велика для мене здавалась вона:
14 There era uma pequena cidade, e poucos homens dentro dela; e um grande rei veio contra ela, cercou-a, e construiu grandes baluartes contra ela.
Було мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточи́в, і побудува́в проти нього велику обло́гу.
15 Agora um pobre sábio foi encontrado nela, e ele por sua sabedoria entregou a cidade; contudo, nenhum homem se lembrou desse mesmo pobre homem.
Але в ньому знайшлася люди́на убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, — та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу люди́ну!
16 Então eu disse: “A sabedoria é melhor que a força”. No entanto, a sabedoria do pobre homem é desprezada, e suas palavras não são ouvidas.
І я говорив: Краща мудрість за силу; одна́ко пого́рджується мудрість бідного, і не слухаються його слів!
17 As palavras do sábio ouvido em silêncio são melhores do que o grito daquele que governa entre os tolos.
Слова мудрих, почуті в споко́ї, кращі від крику володаря поміж безглу́здими.
18 A sabedoria é melhor que as armas de guerra; mas um pecador destrói muito bem.
Мудрість краща від зброї військо́вої, але один грішник погубить багато добра́.
