Eclesiastes 3
1 Para tudo há uma estação do ano, e um tempo para cada propósito sob o céu:
Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
2 um tempo para nascer, e um tempo para morrer; um tempo para plantar, e um tempo para arrancar o que é plantado;
час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
3 um tempo para matar, e um tempo para curar; um tempo para quebrar, e um tempo para construir;
час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
4 um tempo para chorar, e um tempo para rir; um tempo para lamentar, e um tempo para dançar;
час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
5 um tempo para jogar pedras fora, e um tempo para juntar as pedras; um tempo para abraçar, e um tempo para se abster de abraçar;
час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
6 um momento a buscar, e um tempo a perder; um tempo a ser mantido, e um tempo para jogar fora;
час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
7 um tempo para rasgar, e um tempo para costurar; um tempo para manter o silêncio, e um tempo para falar;
час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
8 um tempo para amar, e um tempo para odiar; um tempo de guerra, e um tempo de paz.
час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
9 Que lucro tem aquele que trabalha naquilo em que trabalha?
Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
10 Tenho visto o fardo que Deus deu aos filhos dos homens para serem afligidos.
Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
11 Ele tornou tudo belo em seu tempo. Ele também colocou a eternidade em seus corações, mas para que o homem não possa descobrir o trabalho que Deus tem feito desde o início até o fim.
— усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
12 Eu sei que não há nada melhor para eles do que alegrar-se e fazer o bem enquanto viverem.
Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
13 Também que todo homem deve comer e beber, e desfrutar o bem em todo o seu trabalho, é o dom de Deus.
I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
14 Sei que o que quer que Deus faça, será para sempre. Nada pode ser acrescentado a ele, nem nada pode ser retirado dele; e Deus o fez, que os homens devem temer diante dele.
Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
15 O que já foi há muito tempo, e o que há de ser já foi há muito tempo. Deus procura novamente aquilo que já passou.
Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
16 Além disso, vi debaixo do sol, no lugar da justiça, que a maldade estava lá; e no lugar da justiça, que a maldade estava lá.
І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
17 Eu disse em meu coração: “Deus julgará os justos e os ímpios; pois há ali um tempo para cada propósito e para cada obra”.
Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
18 Eu disse em meu coração: “Quanto aos filhos dos homens, Deus os testa, para que vejam que eles mesmos são como animais”.
Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
19 Pois o que acontece com os filhos dos homens acontece com os animais”. Até mesmo uma coisa acontece com eles. Como um morre, assim o outro morre. Sim, todos eles têm um só fôlego; e o homem não tem nenhuma vantagem sobre os animais, pois tudo é vaidade.
бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
20 Todos vão para um só lugar. Todos são do pó, e todos se transformam em pó novamente.
Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
21 Quem conhece o espírito do homem, se vai para cima, e o espírito do animal, se vai para baixo para a terra”?
Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
22 Portanto, vi que não há nada melhor do que um homem se regozijar em suas obras, pois essa é a sua parte; pois quem pode trazê-lo para ver o que virá depois dele?
І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?
