< Atos 22 >
1 “Irmãos e pais, escutem a defesa que agora faço para vocês”.
„Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер ви́правда́ння мого перед вами!“
2 Quando ouviram que ele falava com eles na língua hebraica, ficaram ainda mais calados. Ele disse,
Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв:
3 “Eu sou realmente um judeu, nascido em Tarso da Cilícia, mas criado nesta cidade aos pés de Gamaliel, instruído de acordo com a rigorosa tradição da lei de nossos pais, sendo zeloso por Deus, mesmo como todos vocês são hoje.
„Я юде́янин, що родився в кілікі́йському Та́рсі, а ви́хований у цім місті, у ніг Гамалії́ла докладно навчений Зако́ну отці́в; горли́вець я Божий, як і всі ви сьогодні.
4 Eu persegui este Caminho até a morte, ligando e entregando em prisões tanto homens quanto mulheres,
Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,
5 como também o sumo sacerdote e todo o conselho dos anciãos testemunham, de quem também recebi cartas aos irmãos, e viajei a Damasco para trazê-los também a Jerusalém em laços para serem castigados.
як засві́дчить про мене первосвященик та вся старши́на. Я від них був узяв навіть листи́ на братів, і пішов до Дама́ску, щоб тамте́шніх зв'язати й приве́сти до Єрусалиму на кару.
6 “Enquanto fazia minha viagem e me aproximava de Damasco, por volta do meio-dia, de repente uma grande luz brilhava ao meu redor do céu.
І сталося, як у дорозі я був, і наближа́всь до Дамаску опі́вдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!
7 Eu caí no chão e ouvi uma voz que me dizia: 'Saulo, Saulo, por que me persegues?
І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: „Савле, Савле, — чому́ ти Мене переслідуєш?“
8 Respondi: 'Quem és tu, Senhor?' Ele me disse: 'Sou Jesus de Nazaré, a quem tu persegues'.
А я запитав: „Хто Ти, Господи?“А Він мені відказав: „Я Ісус Назаряни́н, що Його переслідуєш ти“.
9 “Aqueles que estavam comigo de fato viram a luz e tiveram medo, mas não entenderam a voz daquele que falou comigo.
А ті, що зо мною були́, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.
10 “O que devo fazer, Senhor?”. O Senhor me disse: “Levantai-vos e ide para Damasco”. Lá você será informado sobre todas as coisas que lhe são designadas para fazer”.
А я запитав: „Що́ я, Господи, маю робити?“Господь же до мене промовив: „Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призна́чено робити“.
11 Quando não pude ver pela glória daquela luz, sendo conduzido pela mão daqueles que estavam comigo, entrei em Damasco.
А від ясности світла того невидю́щим я став. І присутні зо мною за руку мене повели́, і до Дамаску прибув я.
12 “Um Ananias, um homem devoto segundo a lei, bem relatado por todos os judeus que viviam em Damasco,
А один муж Ана́ній, у Зако́ні побожний, що добре свідо́цтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,
13 veio até mim, e ao meu lado me disse: “Irmão Saulo, receba sua vista”! Naquela mesma hora, olhei para ele.
до мене прибув, і, ставши, промовив мені: „Савле брате, — стань видю́щий!“І я хвилі тієї побачив його.
14 Ele disse: 'O Deus de nossos pais o designou para conhecer sua vontade, para ver o Justo e para ouvir uma voz de sua boca'.
І озвавсь він до мене: „Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.
15 Pois sereis para ele uma testemunha para todos os homens do que vistes e ouvistes”.
Бо бу́деш ти свідком Йому перед усіма людьми́ про оте, що ти бачив та чув!
16 Agora, por que você espera? Levantai-vos, sede batizados e lavai vossos pecados, invocando o nome do Senhor”.
А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!“
17 “Quando voltei a Jerusalém e enquanto rezava no templo, caí em transe
І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захо́плення впав я,
18 e o vi dizendo-me: 'Apresse-se e saia rapidamente de Jerusalém, pois não receberão de você nenhum testemunho a meu respeito'.
і побачив Його, що до мене сказав: „Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідо́цтва твого про Мене“.
19 eu disse: 'Senhor, eles mesmos sabem que eu prendi e bati em todas as sinagogas aqueles que acreditavam em ti.
А я відказав: „Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садови́в та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.
20 Quando o sangue de Estêvão, sua testemunha, foi derramado, eu também estava aguardando, consentindo sua morte e guardando os mantos daqueles que o mataram'.
А коли лилась кров Твого свідка Степа́на, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожи́в“.
21 “Ele me disse: 'Parta, pois eu o enviarei para longe daqui, para os gentios'”.
Але Він до мене промовив: „Іди, бо пошлю Я далеко тебе, — до поган!“
22 Eles o ouviram até que ele disse isso; depois levantaram a voz e disseram: “Livrem-se da terra deste sujeito, pois ele não está apto para viver”!
І аж до слова цього його слухали. Аж ось підне́сли вони голос свій, гукаючи: „Геть такого з землі, бо жити йому не годи́ться!“
23 Enquanto gritavam, jogavam fora seus mantos e jogavam pó no ar,
І як вони верещали, і одежу шпурля́ли, і кидали порох у повітря,
24 o comandante ordenou que ele fosse levado para o quartel, ordenando que fosse examinado por açoites, para que ele soubesse pelo crime que eles gritaram contra ele daquela maneira.
то звелів тисяцький у фортецю його відвести́, і звелів бичува́нням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.
25 Quando o amarraram com tangas, Paulo perguntou ao centurião que ficou parado: “É lícito para você flagelar um homem que é romano e não é considerado culpado?
І як його розтягли́ для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: „Хіба бичува́ти дозволено вам громадянина римського та ще й незасу́дженого?“
26 Quando o centurião ouviu, foi até o comandante e lhe disse: “Cuidado com o que você está prestes a fazer, pois este homem é um romano”!
Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідо́мив, говорячи: „Що́ хочеш робити? Бож ри́млянин цей чоловік!“
27 O comandante veio e perguntou-lhe: “Diga-me, você é romano?” Ele disse: “Sim”.
Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: „Скажи мені, чи ти ри́млянин?“А він: „Так!“відказав.
28 O oficial comandante respondeu: “Comprei minha cidadania por um ótimo preço”. Paulo disse: “Mas eu nasci romano”.
Відповів на те тисяцький: „За великі гро́ші громадянство оце я набув“. А Павло відказав: „А я в нім і родився!“
29 Imediatamente aqueles que estavam prestes a examiná-lo se afastaram dele, e o comandante também teve medo quando percebeu que ele era romano, porque o tinha amarrado.
І відступили негайно від нього оті, що хотіли допи́тувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той ри́млянин, і що він ізв'язав був його.
30 Mas no dia seguinte, desejando saber a verdade sobre o porquê de ter sido acusado pelos judeus, ele o libertou dos laços e ordenou que os chefes dos sacerdotes e todo o conselho se reunissem, e trouxe Paulo para baixo e o colocou diante deles.
А другого дня, бажавши довідатись правди, у чо́му юдеї його оскаржа́ють, він звільнив його та звелів, щоб зібра́лися первосвященики та ввесь синедріо́н. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.