Salmos 137

1 Junto aos rios da Babilônia nos sentamos e choramos, enquanto nos lembramos de Sião.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 Sobre os salgueiros que há no meio dela penduramos nossas harpas.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 Porque ali os que tinham nos capturado nos pediam letras de canções, e os que nos destruíram, que [os] alegrássemos, [dizendo]: Cantai para nós [algumas] das canções de Sião.

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 Como cantaríamos canções do SENHOR em terra estrangeira?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 Se eu me esquecer de ti, ó Jerusalém, que minha mão direita se esqueça [de sua habilidade].

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Que minha língua grude no céu da boca se eu não me lembrar de ti, se eu não pôr Jerusalém acima de todas as minhas alegrias.

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Lembra-te, SENHOR, dos filhos de Edom no dia de Jerusalém, que diziam: Arruinai [-a], arruinai [-a], até ao seus fundamentos!

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 Ah filha de Babilônia, que serás destruída! Bem-aventurado a quem te retribuir o que fizeste conosco.

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Bem-aventurado aquele que tomar dos teus filhos, e [lançá-los] contra as pedras.

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!