Salmos 104
1 Louva, minha alma, ao SENHOR; ó SENHOR meu Deus, tu és grandioso; de majestade e de glória estás vestido.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 Tu estás coberto de luz, como que uma roupa; estendes os céus como cortinas.
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 Ele, que fixou seus cômodos sobre as águas; que faz das nuvens sua carruagem; que se move sobre as asas do vento.
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 Que faz de seus anjos ventos, e de seus servos fogo flamejante.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 Ele fundou a terra sobre suas bases; ela jamais se abalará.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 Com o abismo, como um vestido, tu a cobriste; sobre os montes estavam as águas.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 Elas fugiram de tua repreensão; pela voz de teu trovão elas se recolheram apressadamente.
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 Os montes subiram [e] os vales desceram ao lugar que tu lhes tinha fundado.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 Tu [lhes] puseste um limite, que não ultrapassarão; não voltarão mais a cobrir a terra.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 Ele envia fontes aos vales, para que corram por entre os montes.
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 Elas dão de beber a todos os animais do campo; os asnos selvagens matam a sede [com elas].
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 Junto a elas habitam as aves dos céus, que dão [sua] voz dentre os ramos.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 Ele rega os montes desde seus cômodos; a terra se farta do fruto de tuas obras.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 Ele faz brotar a erva para os animais, e as plantas para o trabalho do homem, fazendo da terra produzir o pão,
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 E o vinho, que alegra o coração do homem, [e] faz o rosto brilhar o rosto com o azeite; com o pão, que fortalece o coração do homem.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 As árvores do SENHOR são fartamente [nutridas], os cedros do Líbano, que ele plantou.
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 Onde as aves fazem ninhos, e os pinheiros são as casas para as cegonhas.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 Os altos montes são para as cabras selvagens; as rochas, refúgio para os coelhos.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 Ele fez a lua para [marcar] os tempos, e o sol sobre seu poente.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Ele dá ordens à escuridão, e faz haver noite, quando saem todos os animais do mato.
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 Os filhos dos leões, rugindo pela presa, e para buscar de Deus sua comida.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 Quando o sol volta a brilhar, [logo] se recolhem, e vão se deitar em suas tocas.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 Então o homem sai para seu trabalho e sua obra até o entardecer.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 Como são muitas as suas obras, SENHOR! Tu fizeste todas com sabedoria; a terra está cheia de teus bens.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 Este grande e vasto mar, nele há inúmeros seres, animais pequenos e grandes.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 Por ali andam os navios e o Leviatã que formastes, para que te alegrasses nele.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 Todos eles aguardam por ti, que [lhes] dês seu alimento a seu tempo [devido].
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 O que tu dás, eles recolhem; tu abres tua mão, [e] eles se fartam de coisas boas.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 [Quando] tu escondes teu rosto, eles ficam perturbados; [quando] tu tiras o fôlego deles, [logo] eles morrem, e voltam ao seu pó.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 Tu envias o teu fôlego, e logo são criados; e [assim] tu renovas a face da terra.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 A glória do SENHOR será para sempre; alegre-se o SENHOR em suas obras.
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 [Quando] ele olha para a terra, [logo] ela treme; [quando] ele toca nos montes, eles soltam fumaça.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 Cantarei ao SENHOR em [toda] a minha vida; tocarei música ao meu Deus enquanto eu existir.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Meus pensamentos lhe serão agradáveis; eu me alegrarei no SENHOR.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Os pecadores serão consumidos da terra, e os maus não existirão mais. Bendizei, ó minha alma, ao SENHOR! Aleluia!
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
