Salmos 102
1 Oração do aflito, quando ele se viu desfalecido, e derramou sua súplica diante do SENHOR: Ó SENHOR, ouve minha oração; e que meu clamor chegue a ti.
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Não escondas de mim o teu rosto no dia da minha angústia; inclina a mim teu ouvidos; no dia em que eu clamar, apressa-te para me responder.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 Porque os meus dias têm se desfeito como fumaça; e meus ossos se têm se queimado como [n] um forno.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 Meu coração, tal como a erva, está tão ferido e seco, que me esqueci de comer meu pão.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Por causa da voz do meu gemido, meus ossos têm se grudado à minha carne.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Estou semelhante a uma ave no deserto, estou como uma coruja num lugar desabitado.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 Fico alerta e estou como um pardal solitário sobre o telhado.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Os meus inimigos me insultam o dia todo; os que me odeiam juram [maldições] contra mim.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 Porque estou comendo cinza como [se fosse] pão, e misturo minha bebida com lágrimas,
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 Por causa de tua irritação e tua ira; porque tu me levantaste e me derrubaste.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Meus dias [têm sido] como a sombra, que declina; e eu estou secando como a erva.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 Porém tu, SENHOR, permaneces para sempre; e tua lembrança [continua] geração após geração.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Tu te levantarás, e terás piedade de Sião; porque chegou o tempo determinado para se apiedar dela.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 Pois os teus servos se agradam de suas pedras, e sentem compaixão do pó de suas [ruínas].
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 Então as nações temerão o nome do SENHOR; e todos os reis da terra [temerão] a tua glória;
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 Quando o SENHOR edificar a Sião, [e] aparecer em sua glória;
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 E der atenção à oração do desamparado, e não desprezar sua oração.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Isto será escrito para a geração futura; e o povo que for criado louvará ao SENHOR;
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 Porque ele olhará desde o alto de seu santuário; o SENHOR olhará desde os céus para a terra,
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 Para ouvir o gemido dos prisioneiros; para soltar aos sentenciados à morte.
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 Para eles anunciarem o nome do SENHOR em Sião, e seu louvor em Jerusalém.
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 Quando os povos se reunirem, e os reinos, para servirem ao SENHOR.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 Ele abateu minha força no caminho; abreviou os meus dias.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Eu dizia: Meu Deus, não me leves no meio dos meus dias; teus anos são [eternos], geração após geração.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Desde muito antes fundaste a terra; e os céus são obra de tuas mãos.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 Eles se destruirão, porém tu permanecerás; e todos eles como vestimentas se envelhecerão; como roupas tu os mudarás, e serão mudados.
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 Porém tu és o mesmo; e teus anos nunca se acabarão.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 Os filhos de teus servos habitarão [seguros], e a semente deles será firmada perante ti.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
