Lamentações de Jeremias 3
1 Eu sou o homem que viu a aflição pela vara de seu furor.
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 Guiou-me e levou-me a trevas, e não à luz.
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 Com certeza se virou contra mim, revirou sua mão o dia todo.
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 Fez envelhecer minha carne e minha pele, quebrou meus ossos.
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 Edificou contra mim, e cercou [-me] de fel e de trabalho.
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 Fez-me habitar em lugares escuros, como os que já morrera há muito tempo.
у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 Cercou-me por todos lados, e não posso sair; tornou pesados os meus grilhões.
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 Até quando clamo e dou vozes, fechou [os ouvidos] à minha oração.
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 Cercou meus caminhos com pedras lavradas, retorceu as minhas veredas.
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 Foi para mim como um urso que espia, como um leão escondido.
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 Desviou meus caminhos, e fez-me em pedaços; deixou-me desolado.
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 Armou seu arco, e me pôs como alvo para a flecha.
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 Fez entrar em meus rins as flechas de sua aljava.
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 Servi de escárnio a todo o meu povo, de canção ridícula deles o dia todo.
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 Fartou-me de amarguras, embebedou-me de absinto.
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 Quebrou os meus dentes com cascalho, cobriu-me de cinzas.
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 E afastou minha alma da paz, fez-me esquecer da boa vida.
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 Então eu disse: Pereceram minha força e minha esperança no SENHOR.
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 Lembra-te da minha aflição e do meu sofrimento, do absinto e do fel.
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 Minha alma se lembra e se abate em mim.
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 Disto me recordarei na minha mente, por isso terei esperança:
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 É pelas bondades do SENHOR que não somos consumidos, porque suas misericórdias não têm fim.
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 Elas são novas a cada manhã; grande é a tua fidelidade.
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 O SENHOR é minha porção, diz a minha alma; portanto nele esperarei.
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 Bom é o SENHOR para os que nele esperam, para a alma que o busca.
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 É bom esperar e tranquilo aguardar a salvação do SENHOR.
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 É bom ao homem levar o jugo em sua juventude.
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 Sente-se só, e fique quieto; pois ele o pôs sobre si.
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 Ponha sua boca no pó; talvez haja esperança.
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 Dê a face ao que o ferir; farte-se de insultos.
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 Pois o Senhor não rejeitará para sempre:
Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 Mesmo que cause aflição, ele também se compadecerá segundo a grandeza de suas misericórdias.
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
33 Pois não é sua vontade afligir nem entristecer os filhos dos homens.
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 Esmagar debaixo de seus pés a todos os prisioneiros da terra,
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 Perverter o direito do homem diante da presença do Altíssimo,
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 Prejudicar ao homem em sua causa: o Senhor não aprova ) [tais coisas].
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 Quem é que pode fazer suceder [algo] que diz, se o Senhor não tiver mandado?
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 Por acaso da boca do Altíssimo não sai tanto a maldição como a bênção?
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 Por que o homem vivente se queixa da punição de seus próprios pecados?
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 Examinemos nossos caminhos, investiguemos, e nos voltemos ao SENHOR.
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 Levantemos nossos corações e as mãos a Deus nos céus,
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 [Dizendo: ] Nós transgredimos e fomos rebeldes; tu não perdoaste.
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 Cobriste-te de ira, e nos perseguiste; mataste sem teres compaixão.
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 Cobriste-te de nuvens, para que [nossa] oração não passasse.
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 Tu nos tornaste como escória e rejeito no meio dos povos.
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 Todos os nossos inimigos abriram sua boca contra nós.
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 Medo e cova vieram sobre nós, devastação e destruição.
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 Rios de águas correm de meus olhos, por causa da destruição da filha de meu povo.
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 Meus olhos destilam, e não cessam; não haverá descanso,
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 Até que o SENHOR preste atenção, e veja desde os céus.
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 Meus olhos afligem minha alma, por causa de todas as filhas de minha cidade.
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 Sem motivo meus inimigos me caçam como a um passarinho.
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 Tentaram tirar minha vida na masmorra, e lançaram pedras sobre mim.
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 As águas inundaram sobre minha cabeça; eu disse: É o meu fim.
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
55 Invoquei o teu nome, SENHOR, desde a cova profunda.
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 Ouviste minha voz: não escondas o teu ouvido ao meu suspiro, ao meu clamor.
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 Tu te achegaste no dia em que te invoquei; disseste: Não temas.
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 Defendeste, Senhor, as causas de minha alma; redimiste minha vida.
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 Viste, SENHOR, a maldade que me fizeram; julga minha causa.
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 Viste toda a vingança deles, todos os seus pensamentos contra mim.
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 Ouvido os seus insultos, ó SENHOR, todos os seus pensamentos contra mim;
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 As coisas ditas pelos que se levantam contra mim, e seu planos contra mim o dia todo.
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 Olha para tudo quanto eles fazem; com canções zombam de mim.
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 Retribui-lhes, SENHOR, conforme a obra de suas mãos.
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 Dá-lhes angústia de coração, tua maldição a eles.
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 Persegue-os com ira, e destrua-os de debaixo dos céus do SENHOR.
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
