Jó 32
1 Então aqueles três homens cessaram de responder a Jó, porque ele era justo em seus olhos.
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Porém se acendeu a ira de Eliú, filho de Baraquel, buzita, da família de Rão; contra Jó se acendeu sua ira, porque justificava mais a si mesmo que a Deus.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Também sua ira se acendeu contra seus três amigos, porque não achavam o que responder, ainda que tinham condenado a Jó.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 E Eliú tinha esperado a Jó naquela discussão, porque tinham mais idade que ele.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 Porém quando Eliú viu que não havia resposta na boca daqueles três homens, sua ira se acendeu.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 Por isso Eliú, filho de Baraquel, buzita, respondeu, dizendo: Eu sou jovem e vós sois idosos; por isso fiquei receoso e tive medo de vos declarar minha opinião.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Eu dizia: Os dias falem, e a multidão de anos ensine sabedoria.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Certamente há espírito no ser humano, e a inspiração do Todo-Poderoso os faz entendedores.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 Não são [somente] os grandes que são sábios, nem [somente] os velhos entendem o juízo.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Por isso eu digo: escutai-me; também eu declararei minha opinião.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Eis que eu aguardei vossas palavras, [e] dei ouvidos a vossas considerações, enquanto vós buscáveis argumentos.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 Eu prestei atenção a vós, porém eis que ninguém há de vós que possa convencer a Jó, [nem] que responda a suas palavras.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Portanto não digais: Encontramos a sabedoria; que Deus o derrote, [e] não o homem.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Jó não dirigiu suas palavras a mim, nem eu lhe responderei com vossos dizeres.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Estão pasmos, não respondem mais; faltam-lhes palavras.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Esperei, pois, porém [agora] não falam; porque já pararam, [e] não respondem mais.
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Também eu responderei minha parte; também eu declararei minha opinião.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Porque estou cheio de palavras, e o espírito em meu ventre me obriga.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Eis que meu ventre é como o vinho que não tem abertura; e que está a ponto de arrebentar como odres novos.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Falarei, para que eu me alivie; abrirei meus lábios, e responderei.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Não farei eu acepção de pessoas, nem usarei de títulos lisonjeiros para com o homem.
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 Pois não sei lisonjear; [caso contrário], meu Criador logo me removeria.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
