Jó 3
1 Depois disto Jó abriu sua boca, e amaldiçoou seu dia.
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
2 Pois Jó respondeu, e disse:
І Йов заговорив та й сказав:
3 Pereça o dia em que nasci, e a noite [em que] se disse: Um homem foi concebido.
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
4 Torne-se aquele dia em trevas; Deus não lhe dê atenção desde acima, nem claridade brilhe sobre ele.
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
5 Reivindiquem-no para si trevas e sombra de morte; nuvens habitem sobre ele; a escuridão do dia o espante.
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
6 Tome a escuridão aquela noite; não seja contada entre os dias do ano, nem faça parte do número dos meses.
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
7 Ah se aquela noite fosse solitária, e música de alegria não viesse a ela!
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
8 Amaldiçoem-na os que amaldiçoam o dia, os que se preparam para levantar seu pranto.
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
9 Escureçam-se as estrelas de sua manhã; espere a luz, e não venha, e as pálpebras não vejam o amanhecer;
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
10 Pois não fechou as portas do ventre onde eu estava, nem escondeu de meus olhos o sofrimento.
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
11 Por que eu não morri desde a madre, ou perdi a vida ao sair do ventre?
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
12 Por que joelhos me receberam? E por que seios me amamentaram?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
13 Pois agora eu jazeria e repousaria; dormiria, e então haveria repouso para mim;
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
14 Com os reis e os conselheiros da terra, que edificavam para si os desertos;
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
15 Ou com os príncipes que tinham ouro, que enchiam suas casas de prata.
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
16 Ou [por que] não fui como um aborto oculto, como as crianças que nunca viram a luz?
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
17 Ali os maus deixam de perturbar, e ali repousam os cansados de forças.
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
18 Ali os prisioneiros juntamente repousam; [e] não ouvem a voz do opressor.
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
19 Ali estão o pequeno e o grande; e o servo livre [está] de seu senhor.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
20 Por que se dá luz ao sofredor, e vida aos amargos de alma,
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
21 Que esperam a morte, e ela não chega, e que a buscam mais que tesouros;
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
22 Que saltam de alegram e ficam contentes quando acham a sepultura?
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
23 [E também] ao homem cujo caminho é oculto, e a quem Deus [o] encobriu?
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
24 Pois antes do meu pão vem meu suspiro; e meus gemidos correm como águas.
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
25 Pois aquilo eu temia tanto veio a mim, e aquilo que tinha medo me aconteceu.
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
26 Não tenho tido descanso, nem tranquilidade, nem repouso; mas perturbação veio sobre mim.
Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
