Jó 21
1 Porém Jó respondeu, dizendo:
А Йов відповів та й сказав:
2 Ouvi atentamente minhas palavras, e seja isto vossas consolações.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Suportai-me, e eu falarei; e depois de eu ter falado, [então] zombai.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Por acaso eu me queixo de algum ser humano? Porém ainda que [assim fosse], por que meu espírito não se angustiaria?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Olhai-me, e espantai-vos; e ponde a mão sobre a boca.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Pois quando eu me lembro [disto], me assombro, e minha carne é tomada de tremor.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Por que razão os perversos vivem, envelhecem, e ainda crescem em poder?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Seus filhos progridem com eles diante de seus rostos; e seus descendentes diante de seus olhos.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Suas casas têm paz, sem temor, e a vara de Deus não está contra eles.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Seus touros procriam, e não falham; suas vacas geram filhotes, e não abortam.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Suas crianças saem como um rebanho, e seus filhos saem dançando.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Levantam [a voz] ao [som] de tamboril e de harpa e se alegram ao som de flauta.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Assim dizem a Deus: Afasta-te de nós, porque não queremos conhecer teus caminhos.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Quem é o Todo-Poderoso, para que o sirvamos? E de que nos aproveitará que oremos a ele?
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Eis que sua prosperidade não se deve às mãos deles. Longe de mim esteja o conselho dos perversos!
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Quantas vezes sucede que a lâmpada dos perversos se apaga, e sua perdição vem sobre eles, [e] Deus em sua ira [lhes] reparte dores?
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Eles serão como palha diante do vento, como o restos de palha que o turbilhão arrebata.
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 [Vós dizeis]: Deus guarda sua violência para seus filhos. Que [Deus] pague ao próprio [perverso], para que o conheça.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Seus olhos vejam sua ruína, e beba da ira do Todo-Poderoso.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Pois que interesse teria ele em sua casa depois de si, quando o número for cortado o número de seus meses?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Poderia alguém ensinar conhecimento a Deus, que julga [até] os que estão no alto?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Alguém morre na sua força plena, estando todo tranquilo e próspero,
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 Seus baldes estando cheios de leite, e o tutano de seus ossos umedecido.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Porém outro morre com amargura de alma, nunca tendo experimentado a prosperidade.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Juntamente jazem no pó, e os vermes os cobrem.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Eis que eu sei vossos pensamentos, e os mais intentos que planejais contra mim.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Porque dizeis: Onde está a casa do príncipe?, e: Onde está tenda das moradas dos perversos?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Por acaso não perguntastes aos que passam pelo caminho, e não conheceis seus sinais?
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 Que os maus são preservados no dia da destruição, [e] são livrados no dia das fúrias?
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Quem lhe denunciará seu caminho em sua face? E quem lhe pagará pelo que ele fez?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Finalmente ele é levado à sepultura, e no túmulo fazem vigilância.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Os torrões do vale lhe são doces; e todos o seguem; e adiante dele estão inúmeros.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Como, pois, me consolais em vão, já que vossas em vossas respostas [só] resta falsidade?
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
