Jó 17
1 Meu espírito está arruinado, meus dias vão se extinguindo, e a sepultura já etá pronta para mim.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Comigo há ninguém além de zombadores, e meus olhos são obrigados a ficar diante de suas provocações.
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Concede-me, por favor, uma garantia para comigo; quem [outro] há que me dê a mão?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 Pois aos corações deles tu encobriste do entendimento; portanto não os exaltarás.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 Aquele que denuncia a seus amigos em proveito próprio, também os olhos de seus filhos desfalecerão.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 Ele tem me posto por ditado de povos, e em meu rosto é onde eles cospem.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 Por isso meus olhos se escureceram de mágoa, e todos os membros de meu corpo são como a sombra.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Os íntegros pasmarão sobre isto, e o inocente se levantará contra o hipócrita.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 E o justo prosseguirá seu caminho, e o puro de mãos crescerá em força.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 Mas, na verdade, voltai-vos todos vós, e vinde agora, pois sábio nenhum acharei entre vós.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Meus dias se passaram, meus pensamentos foram arrancados, os desejos do meu coração.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 Tornaram a noite em dia; a luz se encurta por causa das trevas.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 À cova chamo: Tu és meu pai; e aos vermes: [Sois] minha mãe e minha irmã.
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 Onde, pois, estaria agora minha esperança? Quanto à minha esperança, quem a poderá ver?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
