Jó 16
1 Porém Jó respondeu, dizendo:
А Йов відповів та й сказав:
2 Ouvi muitas coisas como estas; todos vós sois consoladores miseráveis.
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 Por acaso terão fim as palavras de vento? Ou o que é que te provoca a responderes?
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 Também eu poderia falar como vós, se vossa alma estivesse no lugar da minha alma; eu poderia amontoar palavras contra vós, e contra vós sacudir minha cabeça.
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 Porém eu vos confortaria com minha boca, e a consolação de meus lábios serviria para aliviar.
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 Ainda que eu fale, minha dor não cessa; e se eu me calar, em que me alivio?
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 Na verdade agora ele me tornou exausto; tu assolaste toda a minha companhia.
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 Testemunha [disto é] que já me enrugaste; e minha magreza já se levanta contra mim para em meu rosto dar testemunho [contra mim].
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 Sua ira me despedaça, e ele me odeia; range seus dentes contra mim; meu adversário aguça seus olhos contra mim.
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 Abrem sua boca contra mim; com desprezo esbofeteiam meu rosto, e todos se ajuntam contra mim.
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 Deus me entregou ao perverso, e me fez cair nas mãos dos malignos.
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 Tranquilo eu estava, porém ele me quebrantou; e pegou-me pelo pescoço, e me despedaçou; e fez de mim seu alvo de pontaria.
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 Seus flecheiros me cercaram-me, partiu meus rins, e não [me] poupou; meu fel derramou em terra.
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 Quebrantou-me de quebrantamento sobre quebrantamento; correu contra mim como um guerreiro.
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 Costurei saco sobre minha pele, e revolvi minha cabeça no pó.
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 Meu rosto está vermelho de choro, e minhas pálpebras estão escurecidas ao extremo;
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 Apesar de não haver injustiça em minhas mãos, e de minha oração ser pura.
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 Ó terra! Não cubras o meu sangue, e não haja lugar para meu clamor!
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 Eis que mesmo agora minha testemunha está nos céus, e meu defensor nas alturas.
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 Meus amigos zombam de mim, [mas] meus olhos estão derramando para Deus.
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 Ah, se [fosse possível] defender a causa com Deus em favor do homem, como o filho do homem em favor de seu amigo!
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 Pois poucos anos restam, e seguirei o caminho [por onde] não voltarei.
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
