Eclesiastes 10
1 [Assim como] as moscas mortas fazem cheirar mal do óleo do perfumador, [assim também] um pouco de tolice se sobrepõe à sabedoria e honra.
Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
2 O coração do sábio [está] à sua direita; mas o coração do tolo [está] à sua esquerda.
Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
3 E até quando o tolo vai pelo caminho, falta-lhe [bom-senso em seu] coração, e diz a todos que é ele é tolo.
Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
4 Se o espírito de um chefe se levantar contra ti, não deixes teu lugar, porque a calma aquieta grandes ofensas.
Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
5 Há um mal que vi abaixo do sol, um [tipo de] erro que é proveniente dos que têm autoridade:
Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
6 Põem o tolo em cargos elevados, mas os ricos sentam em lugares baixos.
на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
7 Vi servos a cavalo, e príncipes que andavam [a pé] como [se fossem] servos sobre a terra.
Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
8 Quem cavar uma cova, nela cairá; e quem romper um muro, uma cobra o morderá.
Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
9 Quem extrai pedras, por elas será ferido; e quem parte lenha, correrá perigo por ela.
Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
10 Se o ferro está embotado, e não afiar o corte, então deve se pôr mais forças; mas a sabedoria é proveitosa para se ter sucesso.
Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
11 Se a cobra morder sem estar encantada, então proveito nenhum tem a fala do encantador.
Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
12 As palavras da boca do sábio são agradáveis; porém os lábios do tolo o devoram.
Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
13 O princípio das palavras de sua boca é tolice; e o fim de sua boca [é] uma loucura ruim.
поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
14 O tolo multiplica as palavras, [porém] ninguém sabe o que virá no futuro; e quem lhe fará saber o que será depois dele?
Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
15 O trabalho dos tolos lhes traz cansaço, porque não sabem ir à cidade.
Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
16 Ai de ti, ó terra cujo rei é um menino, e cujos príncipes comem pela madrugada!
Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
17 Bem-aventurada é tu, ó terra, cujo rei é filho de nobres, e cujos príncipes comem no tempo [devido], para se fortalecerem, e não para se embebedarem!
Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
18 Pela muita preguiça o teto se deteriora; e pala frouxidão das mãos a casa tem goteiras.
Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
19 Para rir se fazem banquetes, e o vinho alegra aos vivos; mas o dinheiro responde por tudo.
Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
20 Nem mesmo em pensamento amaldiçoes ao rei, nem também no interior de teu quarto amaldiçoes ao rico, porque as aves dos céus levam o que foi falado, e os que tem asas contam o que foi dito.
Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
