Salmos 90
1 Senhor, tu tens sido o nosso refúgio, de geração em geração.
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2 Antes que os montes nascessem, ou que tu formasses a terra e o mundo, mesmo de eternidade em eternidade, tu és Deus.
Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
3 Tu reduzes o homem à destruição; e dizes: tornai-vos, filhos dos homens.
Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
4 Porque mil anos são aos teus olhos como o dia de ontem quando passou, e como a vigília da noite.
Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
5 Tu os levas como com uma corrente d'água: são como um sono: de manhã são como a erva que cresce.
Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
6 De madrugada floresce e se muda: à tarde se corta e se seca.
уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
7 Pois somos consumidos pela tua ira, e pelo teu furor somos angustiados.
Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
8 Diante de ti puseste as nossas iniquidades: os nossos pecados ocultos à luz do teu rosto.
Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
9 Pois todos os nossos dias vão passando na tua indignação; passamos os nossos anos como um conto que se conta.
Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
10 Os dias da nossa vida chegam a setenta anos, e se alguns pela sua robustez chegam a oitenta anos, o orgulho deles é canceira e enfado, pois cedo se corta e vamos voando.
Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
11 Quem conhece o poder da tua ira? segundo és tremendo, assim é o teu furor.
Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
12 Ensina-nos a contar os nossos dias, de tal maneira que alcancemos corações sábios.
Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
13 Volta-te para nós, Senhor: até quando? e aplaca-te para com os teus servos.
Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
14 Farta-nos de madrugada com a tua benignidade, para que nos regozijemos, e nos alegremos todos os nossos dias.
Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
15 Alegra-nos pelos dias em que nos afligiste, e pelos anos em que vimos o mal.
Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
16 Apareça a tua obra aos teus servos, e a tua glória sobre seus filhos.
Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
17 E seja sobre nós a formosura do Senhor, nosso Deus: e confirma sobre nós a obra das nossas mãos; sim, confirma a obra das nossas mãos.
і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
