Salmos 69
1 Livra-me, ó Deus, pois as águas entraram até à minha alma.
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
2 Atolei-me em profundo lamaçal, onde se não pode estar em pé; entrei na profundeza das águas, onde a corrente me leva.
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
3 Estou cançado de clamar; a minha garganta se secou: os meus olhos desfalecem esperando o meu Deus.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
4 Aqueles que me aborrecem sem causa são mais do que os cabelos da minha cabeça; aqueles que procuram destruir-me, sendo injustamente meus inimigos, são poderosos: então restitui o que não furtei.
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
5 Tu, ó Deus, bem conheces a minha insipiência; e os meus pecados não te são encobertos.
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
6 Não sejam envergonhados por minha causa aqueles que esperam em ti, ó Senhor, Senhor dos exércitos; não sejam confundidos por minha causa aqueles que te buscam, ó Deus de Israel.
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
7 Porque por amor de ti tenho suportado afrontas; a confusão cobriu o meu rosto.
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
8 Tenho-me tornado um estranho para com meus irmãos, e um desconhecido para com os filhos de minha mãe.
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
9 Pois o zelo da tua casa me devorou, e as afrontas dos que te afrontam cairam sobre mim.
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
10 Quando chorei, e castiguei com jejum a minha alma, isto se me tornou em afrontas.
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
11 Pus por vestido um saco, e me fiz um provérbio para eles.
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
12 Aqueles que se assentam à porta falam contra mim; e fui o cântico dos bebedores de bebida forte.
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
13 Eu porém faço a minha oração a ti, Senhor, num tempo acceitável: ó Deus, ouve-me segundo a grandeza da tua misericórdia, segundo a verdade da tua salvação.
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
14 Tira-me do lamaçal, e não me deixes atolar; seja eu livre dos que me aborrecem, e das profundezas das águas.
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
15 Não me leve a corrente das águas, e não me absorva ao profundo, nem o poço cerre a sua boca sobre mim.
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
16 Ouve-me, Senhor, pois boa é a tua misericórdia: olha para mim segundo a tua muitíssima piedade.
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
17 E não escondas o teu rosto do teu servo, porque estou angustiado: ouve-me depressa.
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
18 Aproxima-te da minha alma, e resgata-a; livra-me por causa dos meus inimigos.
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
19 Bem tens conhecido a minha afronta, e a minha vergonha, e a minha confusão; diante de ti estão todos os meus adversários.
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
20 Afrontas me quebrantaram o coração, e estou fraquíssimo: esperei por alguém que tivesse compaixão, mas não houve nenhum; e por consoladores, mas não os achei.
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
21 Deram-me fel por mantimento, e na minha sede me deram a beber vinagre.
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
22 Torne-se-lhes a sua mesa diante deles em laço e para sua recompensa em ruína.
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
23 Escureçam-se-lhes os seus olhos, para que não vejam, e faze com que os seus lombos tremam constantemente.
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
24 Derrama sobre eles a tua indignação, e prenda-os o ardor da tua ira.
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
25 Fique desolado o seu palácio; e não haja quem habite nas suas tendas.
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
26 Pois perseguem àquele a quem feriste, e conversam sobre a dor daqueles a quem chagaste.
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
27 Acrescenta iniquidade à iniquidade deles, e não entrem na tua justiça.
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
28 Sejam riscados do livro dos vivos, e não sejam escritos com os justos.
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
29 Eu porém sou pobre, e estou triste: ponha-me a tua salvação, ó Deus, num alto retiro.
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
30 Louvarei o nome de Deus com um cântico, e engrandece-lo-ei com ação de graças.
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
31 Isto será mais agradável ao Senhor do que o boi ou bezerro que tem pontas e unhas.
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
32 Os mansos verão isto, e se agradarão; o vosso coração viverá, pois que buscais a Deus
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
33 Porque o Senhor ouve os necessitados, e não despreza os seus cativos.
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
34 Louvem-no os céus e a terra, os mares e tudo quanto neles se move.
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
35 Porque Deus salvará a Sião, e edificará as cidades de Judá, para que habitem nela e as possuam.
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
36 E herda-la-á a semente de seus servos, e os que amam o seu nome habitarão nela.
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
