Salmos 44
1 Ó Deus, nós ouvimos com os nossos ouvidos, e nossos pais nos tem contado a obra que fizeste em seus dias, nos tempos da antiguidade.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Como expeliste as nações com a tua mão e os plantaste a eles: como afligiste os povos e os derrubaste.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 Pois não conquistaram a terra pela sua espada, nem o seu braço os salvou, mas a tua dextra e o teu braço, e a luz da tua face, porquanto te agradaste deles.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Tu és o meu Rei, ó Deus: ordena salvações para Jacob.
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Por ti escornearemos os nossos inimigos: pelo teu nome pizaremos os que se levantam contra nós:
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 Pois eu não confiarei no meu arco, nem a minha espada me salvará.
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 Mas tu nos salvaste dos nossos inimigos, e confundiste os que nos aborreciam.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 Em Deus nos glóriamos todo o dia, e louvamos o teu nome eternamente (Selah)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 Mas agora tu nos rejeitaste e nos confundiste, e não sais com os nossos exércitos.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Faze-nos retirar do inimigo, e aqueles que nos odeiam nos saqueiam para si.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Tu nos entregaste como ovelhas para comer, e nos espalhaste entre as nações.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 Tu vendes por nada o teu povo, e não aumentas a tua riqueza com o seu preço.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Tu nos pões por opróbrio aos nossos vizinhos, por escarneio e zombaria de aqueles que estão à roda de nós.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Tu nos pões por provérbio entre as nações, por movimento de cabeça entre os povos.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 A minha confusão está constantemente diante de mim, e a vergonha do meu rosto me cobre:
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 Á voz daquele que afronta e blasfema, por causa do inimigo e do vingador.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 Tudo isto nos sobreveio: contudo não nos esquecemos de ti, nem nos houvemos falsamente contra o teu concerto.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 O nosso coração não voltou atráz, nem os nossos passos se desviaram das tuas veredas;
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 Ainda que nos quebrantaste num lugar de dragões, e nos cobriste com a sombra da morte.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 Se nós esquecemos o nome do nosso Deus, e estendemos as nossas mãos para um deus estranho,
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 Porventura não esquadrinhará Deus isso? pois ele sabe os segredos do coração.
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Sim, por amor de ti, somos mortos todo o dia: somos tidos na conta de ovelhas para o matadouro.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Desperta, porque dormes, Senhor? acorda, não nos rejeites para sempre.
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Porque escondes a tua face, e te esqueces da nossa miséria e da nossa opressão?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 Pois a nossa alma está abatida até ao pó; o nosso ventre se apega à terra.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Levanta-te em nosso auxílio, e resgata-nos por amor das tuas misericórdias.
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
