Salmos 35
1 Pleiteia, Senhor, com aqueles que pleiteiam comigo: peleja contra os que pelejam contra mim.
Давидів.
2 Pega do escudo e da rodela, e levanta-te em minha ajuda.
візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
3 Tira da lança e obstroi o caminho aos que me perseguem; dize à minha alma: Eu sou a tua salvação.
Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
4 Sejam confundidos e envergonhados os que buscam a minha vida: voltem atráz e envergonhem-se os que contra mim tentam mal.
Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
5 Sejam como moinho perante o vento, o anjo do Senhor os faça fugir.
Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
6 Seja o seu caminho tenebroso e escorregadio, e o anjo do Senhor os persiga.
нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
7 Porque sem causa encobriram de mim a rede na cova, a qual sem razão cavaram para a minha alma.
бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
8 Sobrevenha-lhe destruição sem o saber, e prenda-o a rede que ocultou; caia ele nessa mesma destruição.
Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
9 E a minha alma se alegrará no Senhor; alegrar-se-á na sua salvação.
А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
10 Todos os meus ossos dirão: Senhor, quem é como tu, que livras o pobre daquele que é mais forte do que ele? sim, o pobre e o necessitado daquele que o rouba.
Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
11 Falsas testemunhas se levantaram: depuzeram contra mim coisas que eu não sabia.
Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
12 Tornaram-me o mal pelo bem, roubando a minha alma.
віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
13 Mas, quanto a mim, quando estavam enfermos, o meu vestido era o saco; humilhava a minha alma com o jejum, e a minha oração voltava para o meu seio.
А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
14 Portava-me como se ele fôra meu irmão ou amigo; andava lamentando e muito encurvado, como quem chora por sua mãe.
Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
15 Mas eles com a minha adversidade se alegravam e se congregavam: os objetos se congregavam contra mim, e eu não o sabia; rasgavam-me, e não cessavam.
А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
16 Como hipócritas zombadores nas festas, rangiam os dentes contra mim.
з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
17 Senhor, até quando verás isto? resgata a minha alma das suas assolações, e a minha predileta dos leões,
Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
18 Louvar-te-ei na grande congregação: entre muitíssimo povo te celebrarei.
Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
19 Não se alegrem os meus inimigos de mim sem razão, nem acenem com os olhos aqueles que me aborrecem sem causa.
Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
20 Pois não falam de paz; antes projetam enganar os quietos da terra.
бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
21 Abrem a boca de par em par contra mim, e dizem: Ólá, Ólá! os nossos olhos o viram.
свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
22 Tu, Senhor, o tens visto, não te cales: Senhor, não te alongues de mim;
Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
23 Desperta e acorda para o meu julgamento, para a minha causa, Deus meu, e Senhor meu.
Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
24 Julga-me segundo a tua justiça, Senhor Deus meu, e não deixes que se alegrem de mim.
розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
25 Não digam em seus corações: Eia, sus, alma nossa: não digam: Nós o havemos devorado.
нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
26 Envergonhem-se e confundam-se à uma os que se alegram com o meu mal; vistam-se de vergonha e de confusão os que se engrandecem contra mim.
Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
27 Cantem e alegrem-se os que amam a minha justiça, e digam continuamente: O Senhor seja engrandecido, o qual ama a prosperidade do seu servo.
Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
28 E assim a minha língua falará da tua justiça e do teu louvor todo o dia.
А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
