Salmos 17
1 Ouve, Senhor, a justiça, atende ao meu clamor; dá ouvidos à minha oração, que não é feita com lábios enganosos.
Молитва Давидова. Почуй, о Господи, [благання про] правду; прислухайся до мого волання, зваж на мою молитву, що з вуст нелукавих [лине].
2 Saia o meu juízo de diante do teu rosto; atendam os teus olhos à razão.
Від Тебе Самого нехай прийде мені суд справедливий, нехай очі Твої побачать правду.
3 Provaste o meu coração; visitaste-me de noite; examinaste-me, e nada achaste; propuz que a minha boca não transgredirá.
Ти випробував моє серце, дослідив [мене] вночі, переплавив мене, але не знайшов [того], щоб слова мої розходилися з думками.
4 Quanto ao trato dos homens, pela palavra dos teus lábios me guardei das veredas do destruidor.
Щодо справ людських, то згідно зі словом, що [вийшло] з вуст Твоїх, я зберіг себе від того, щоб [стати] на шлях гнобителя.
5 Dirige os meus passos nos teus caminhos, para que as minhas pegadas não vacilem.
Стопи мої крокували [тільки] Твоїми стежками, ноги мої не оступалися.
6 Eu te invoquei, ó Deus, pois me queres ouvir; inclina para mim os teus ouvidos, e escuta as minhas palavras.
Я кличу до Тебе, бо Ти відповіси мені, Боже; нахили вухо Твоє до мене, почуй мову мою.
7 Faze maravilhosas as tuas beneficências, ó tu que livras aqueles que em ti confiam dos que se levantam contra a tua mão direita.
З’яви дивну милість Твою, о Визволителю, Що рятуєш правицею Своєю тих, хто надію покладає на Тебе в протистоянні з ворогами.
8 Guarda-me como à menina do olho, esconde-me debaixo da sombra das tuas asas,
Бережи мене мов зіницю ока, у тіні крил Твоїх сховай мене
9 Dos ímpios que me oprimem, dos meus inimigos mortais que me andam cercando.
від нечестивих, що грабують мене, від смертельних ворогів моїх, що мене оточили.
10 Na sua gordura se encerram, com a boca falam soberbamente.
Вони заплили жиром, вуста їхні говорять пихато.
11 Teem-nos cercado agora nossos passos; e abaixaram os seus olhos para a terra;
Підкрадалися до мене [таємно], а тепер оточили мене, їхні очі шукають нагоди, аби кинути [мене] на землю.
12 Parecem-se com o leão que deseja arrebatar a sua preza, e com o leãozinho que se põe em esconderijos.
Немов той лев, що прагне терзати [здобич], і як лев молодий, що в засідці залягає.
13 Levanta-te, Senhor, detem-na, derruba-o, livra a minha alma do ímpio, com a espada tua,
Піднімися, Господи, стань перед ним, кинь додолу його; мечем Своїм визволи душу мою від нечестивого,
14 Dos homens que são a tua mão, Senhor, dos homens do mundo, cuja porção está nesta vida, e cujo ventre enches do teu tesouro oculto: estão fartos de filhos e dão os seus sobejos às suas crianças.
рукою Твоєю від мужів, Господи, – від людей плинного світу, чия доля лише в цьому житті. То нехай же їхнє черево наповниться із Твоєї скарбниці нехай діти їхні наситяться і залишок передадуть малюкам своїм.
15 Enquanto a mim, contemplarei a tua face na justiça; satisfazer-me-ei da tua semelhança quando acordar.
А я в правді побачу обличчя Твоє, прокинувшись, образом Твоїм насичуватися буду.
