Provérbios 9
1 A Sabedoria já edificou a sua casa, já lavrou as suas sete colunas.
Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.
2 Já sacrificou as suas vítimas, misturou o seu vinho: e já preparou a sua mesa.
Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.
3 Já mandou as suas criadas, já anda convidando desde as alturas da cidade, dizendo:
Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:
4 Quem é simples, volte-se para aqui. Aos faltos de entendimento diz:
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, говорить йому:
5 Vinde, comei do meu pão, e bebei do vinho que tenho misturado.
„Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!
6 Deixai a parvoice, e vivei; e andai pelo caminho do entendimento.
Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“
7 O que repreende ao escarnecedor, afronta toma para si; e o que redargue ao ímpio, pega-se-lhe a sua mancha.
Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
8 Não repreendas ao escarnecedor, para que te não aborreça: repreende ao sábio, e amar-te-á.
Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.
9 Dá ao sábio, e ele se fará mais sábio: ensina ao justo, e se aumentará em doutrina.
Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
10 O temor do Senhor é o princípio da sabedoria, e a ciência do Santo a prudência.
Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум, —
11 Porque por mim se multiplicam os teus dias, e anos de vida se te aumentarão.
бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.
12 Se fores sábio, para ti sábio serás; e, se fores escarnecedor, tu só o suportarás.
Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!
13 A mulher louca é alvoroçadora, é simples, e não sabe coisa nenhuma.
Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!
14 E assenta-se à porta da sua casa sobre uma cadeira, nas alturas da cidade,
Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,
15 Para chamar aos que passam pelo caminho, e endireitam as suas veredas, dizendo:
щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:
16 Quem é simples, volte-se para aqui. E aos faltos de entendimento diz:
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, то каже йому́:
17 As águas roubadas são doces, e o pão tomado às escondidas é suave.
„Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.
