Provérbios 14
1 Toda a mulher sabia edifica a sua casa: mas a tola a derriba com as suas mãos.
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 O que anda na sua sinceridade teme ao Senhor, mas o que se desvia de seus caminhos o despreza.
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
3 Na boca do tolo está a vara da soberba, mas os lábios dos sábios os conservam.
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
4 Não havendo bois, a mangedoura está limpa, mas pela força do boi há abundância de colheitas.
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 A testemunha verdadeira não mentirá, mas a testemunha falsa se desboca em mentiras.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
6 O escarnecedor busca sabedoria, e nenhuma acha, mas para o prudente o conhecimento é fácil.
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
7 Vai-te de diante do homem insensato, porque nele não divisarás os lábios do conhecimento.
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 A sabedoria do prudente é entender o seu caminho, mas a estultícia dos tolos é engano.
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
9 Os loucos zombam do pecado, mas entre os retos há benevolência.
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
10 O coração conhece a sua própria amargura, e o estranho não se entremeterá na sua alegria.
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 A casa dos ímpios se desfará, mas a tenda dos retos florescerá.
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
12 Há caminho que ao homem parece direito, mas o fim dele são os caminhos da morte.
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
13 Até no riso terá dor o coração, e o fim da alegria é tristeza.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
14 Dos seus caminhos se fartará o que declina no coração, mas o homem bom se fartará de si mesmo.
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
15 O simples dá crédito a cada palavra, mas o prudente atenta para os seus passos.
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 O sábio teme, e desvia-se do mal, mas o tolo se encoleriza, e dá-se por seguro.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
17 O que presto se indigna, fará doidices, e o homem de más imaginações será aborrecido.
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
18 Os símplices herdarão a estultícia, mas os prudentes se coroarão de conhecimento.
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
19 Os maus se inclinaram diante dos bons, e os ímpios diante das portas do justo.
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 O pobre é aborrecido até do companheiro, porém os amigos dos ricos são muitos.
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
21 O que despreza ao seu companheiro peca, mas o que se compadece dos humildes é bem-aventurado.
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 Porventura não erram os que obram o mal? mas beneficência e fidelidade serão para os que obram o bem.
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 Em todo o trabalho proveito há, mas a palavra dos lábios só encaminha à pobreza.
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 A coroa dos sábios é a sua riqueza, a estultícia dos tolos é só estultícia.
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 A testemunha verdadeira livra as almas, mas o que se desboca em mentiras é enganador.
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 No temor do Senhor há firme confiança, e ele será um refúgio para seus filhos.
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
27 O temor do Senhor é uma fonte de vida, para se desviarem dos laços da morte.
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 Na multidão do povo está a magnificência do rei, mas na falta do povo a perturbação do príncipe.
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 O longânimo é grande em entendimento, mas o que é de espírito impaciente assinala a sua loucura.
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 O coração com saúde é a vida da carne, mas a inveja é a podridão dos ossos.
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 O que oprime ao pobre insulta àquele que o criou, mas o que se compadece do necessitado o honra.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 Pela sua malícia será lançado fora o ímpio, mas o justo até na sua morte tem confiança.
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 No coração do prudente repousa a sabedoria, mas o que há no interior dos tolos se conhece.
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 A justiça exalta ao povo, mas o pecado é o opróbrio das nações.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 O Rei tem seu contentamento no servo prudente, mas sobre o que envergonha cairá o seu furor.
Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
