Provérbios 1
1 Provérbios de Salomão, filho de David, rei de Israel;
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 Para se conhecer a sabedoria e a instrução; para se entenderem as palavras da prudência;
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 Para se receber a instrução do entendimento, a justiça, o juízo, e a equidade;
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 Para dar aos símplice prudência, e aos moços conhecimento e bom siso;
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 Para o sábio ouvir e crescer em doutrina, e o entendido adquirir sábios conselhos;
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 Para entender provérbios e a sua declaração: como também as palavras dos sábios, e as suas adivinhações.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 O temor do Senhor é o princípio da ciência: os loucos desprezam a sabedoria e a instrução.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Filho meu, ouve a instrução de teu pai, e não deixes a doutrina de tua mãe.
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 Porque diadema de graça serão para a tua cabeça, e colares para o teu pescoço.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Filho meu, se os pecadores te atraírem com afagos, não consintas.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 Se disserem: Vem conosco; espiemos o sangue; espreitemos o inocente sem razão;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 Acharemos toda a sorte de fazenda preciosa; encheremos as nossas casas de despojos;
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Lança a tua sorte entre nós; teremos todos uma só bolsa.
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 Filho meu, não te ponhas a caminho com eles: desvia o pé das suas veredas;
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 Porque os seus pés correm para o mal, e se apressam a derramar sangue.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Na verdade debalde se estende a rede perante os olhos de toda a sorte de aves.
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 E estes armam ciladas contra o seu próprio sangue; e as suas próprias vidas espreitam.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Assim são as veredas de todo aquele que usa de avareza: ela prenderá a alma de seus amos.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 A suprema sabedoria altamente clama de fora: pelas ruas levanta a sua voz.
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 Nas encruzilhadas, em que há tumultos, clama: às entradas das portas, na cidade profere as suas palavras.
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 Até quando, ó símplices, amareis a simplicidade? e vós, escarnecedores, desejareis o escarneio? e vós, loucos, aborrecereis o conhecimento?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Tornai-vos à minha repreensão: eis que abundantemente vos derramarei de meu espírito e vos farei saber as minhas palavras.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Porquanto clamei, e vós recusastes; estendi a minha mão, e não houve quem desse atenção;
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 Mas rejeitastes todo o meu conselho, e não quizestes a minha repreensão.
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 Também eu me rirei na vossa perdição, e zombarei, vindo o vosso temor;
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 Vindo como a assolação o vosso temor, e vindo a vossa perdição como uma tormenta, sobrevindo-vos aperto e angústia.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Então a mim clamarão, porém eu não responderei; de madrugada me buscarão, porém não me acharão.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Porquanto aborreceram o conhecimento; e não elegeram o temor do Senhor;
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 Não consentiram ao meu conselho e desprezaram toda a minha repreensão.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Assim que comerão do fruto do seu caminho, e fartar-se-ão dos seus próprios conselhos.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Porque o desvio dos símplices os matará, e a prosperidade dos loucos os destruirá.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 Porém o que me der ouvidos habitará seguramente, e estará descançado do temor do mal
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
