Mateus 22
1 Então Jesus, tomando a palavra, tornou a falar-lhes em parábolas, dizendo:
А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
2 O reino dos céus é semelhante a um certo rei que celebrou as bodas de seu filho;
„Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
3 E enviou os seus servos a chamar os convidados para as bodas; e não quizeram vir.
І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
4 Depois enviou outros servos, dizendo: Dizei aos convidados: eis que tenho o meu jantar preparado, os meus bois e cevados já mortos, e tudo já pronto: vinde às bodas.
Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
5 Porém eles, não fazendo caso, foram, um para o seu campo, outro para o seu tráfico:
Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
6 E os outros, apoderando-se dos servos, os ultrajaram e mataram.
А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
7 E o rei, tendo notícia disto, encolerizou-se: e, enviando os seus exércitos, destruiu aqueles homicidas, e incendiou a sua cidade.
І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
8 Então diz aos servos: As bodas, na verdade, estão preparadas, mas os convidados não eram dignos.
Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
9 Ide pois às saídas dos caminhos, e convidai para as bodas a todos os que encontrardes.
Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
10 E os servos, saindo pelos caminhos, ajuntaram todos quantos encontraram, tanto maus como bons; e as bodas encheram-se de convidados.
І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
11 E o rei, entrando para ver os convidados, viu ali um homem que não estava trajado com vestido de bodas,
Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
12 E disse-lhe: Amigo, como entraste aqui, não tendo vestido de bodas? E ele emudeceu.
та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
13 Disse então o rei aos servos: amarrai-o de pés e mãos, levai-o, e lançai-o nas trevas exteriores: ali haverá pranto e ranger de dentes.
Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
14 Porque muitos são chamados, mas poucos escolhidos.
Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
15 Então, retirando-se os fariseus, consultaram entre si como o surpreenderiam em alguma palavra;
Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
16 E enviaram-lhe os seus discípulos, com os herodianos, dizendo: Mestre, bem sabemos que és verdadeiro, e ensinas o caminho de Deus, segundo a verdade, e de ninguém se te dá, porque não olhas à aparência dos homens;
І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
17 Dize-nos, pois, que te parece? É lícito pagar o tributo a Cesar, ou não?
Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
18 Jesus, porém, conhecendo a sua malícia, disse: Porque me experimentais, hipócritas?
А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
19 Mostrai-me a moeda do tributo. E eles lhe apresentaram um dinheiro.
Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
20 E ele diz-lhes: De quem é esta efigie e esta inscrição?
А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
21 Dizem-lhe eles: De Cesar. Então ele lhes diz: dai pois a Cesar o que é de Cesar, e a Deus o que é de Deus.
Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
22 E eles, ouvindo isto, maravilharam-se, e, deixando-o, se retiraram.
А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
23 No mesmo dia chegaram junto dele os saduceus, que dizem não haver ressurreição, e o interrogaram,
Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
24 Dizendo: Mestre, Moisés disse: Se morrer alguém, não tendo filhos, casará o seu irmão com a mulher dele, e suscitará descendência a seu irmão:
та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
25 Ora houve entre nós sete irmãos; e o primeiro, tendo casado, morreu, e, não tendo descendência, deixou sua mulher a seu irmão.
Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
26 Da mesma sorte o segundo, e o terceiro, até ao sétimo;
Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
27 Por fim, depois de todos, morreu também a mulher.
А по всіх вмерла й жінка.
28 Portanto, na ressurreição, de qual dos sete será a mulher, visto que todos a possuiram?
Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
29 Jesus, porém, respondendo, disse-lhes: errais, não conhecendo as escrituras, nem o poder de Deus;
Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
30 Porque na ressurreição nem casam nem se dão em casamento; mas serão como os anjos de Deus no céu
Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
31 E, acerca da ressurreição dos mortos, não tendes lido o que Deus vos declarou, dizendo:
А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
32 Eu sou o Deus de Abraão, o Deus de Isaac, e o Deus de Jacob? Deus não é Deus dos mortos, mas dos vivos.
„Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
33 E, as turbas, ouvindo isto, ficaram maravilhadas da sua doutrina.
А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
34 E os fariseus, ouvindo que fizera emudecer os saduceus, reuniram-se no mesmo lugar;
Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
35 E um deles, doutor da lei, interrogou-o para o experimentar, dizendo:
І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
36 Mestre, qual é o grande mandamento na lei?
„Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
37 E Jesus disse-lhe: Amarás o Senhor teu Deus de todo o teu coração, e de toda a tua alma, e de todo o teu pensamento.
Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
38 Este é o primeiro e grande mandamento.
Це найбільша й найперша заповідь.
39 E o segundo, semelhante a este, é: Amarás o teu próximo como a ti mesmo.
А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
40 Destes dois mandamentos depende toda a lei e os profetas.
На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
41 E, estando reunidos os fariseus, interrogou-os Jesus,
Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
42 Dizendo: Que pensais vós do Cristo? De quem é filho? eles disseram-lhe: De David.
і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
43 Disse-lhes ele: Como é então que David, em espírito, lhe chama Senhor, dizendo:
Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
44 Disse o Senhor ao meu Senhor: Assenta-te à minha direita, até que eu ponha os teus inimigos por escabelo de teus pés.
„Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
45 Se David pois lhe chama Senhor, como é seu filho?
Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
46 E ninguém podia responder-lhe uma palavra: nem desde aquele dia ousou mais alguém interrogá-lo.
І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
