João 8
1 Porém Jesus foi para o monte das Oliveiras;
Ісус же на гору Оли́вну пішов.
2 E pela manhã cedo tornou para o templo, e todo o povo vinha ter com ele, e, assentando-se, os ensinava.
А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.
3 E os escribas e fariseus trouxeram-lhe uma mulher apanhada em adultério;
І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її,
4 E, pondo-a no meio, disseram-lhe: Mestre, esta mulher foi apanhada, no próprio ato, adulterando,
та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу.
5 E na lei nos mandou Moisés que as tais sejam apedrejadas. Tu pois que dizes?
Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“
6 Isto diziam eles, tentando-o, para que tivessem de que o acusar. Mas Jesus, inclinando-se, escrevia com o dedo na terra.
Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем.
7 E, como perseverassem perguntando-lhe, endireitou-se, e disse-lhes: aquele que dentre vós está sem pecado seja o primeiro que atire pedra contra ela.
А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“
8 E, tornando a inclinar-se, escreveu na terra.
І Він знов нахили́вся додо́лу, і писав по землі.
9 Porém, ouvindo eles isto, e acusados pela consciência, sairam um a um, começando pelos mais velhos até aos últimos; ficou só Jesus e a mulher, que estava no meio.
А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одно́му вихо́дити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всере́дині.
10 E, endireitando-se Jesus, e não vendo ninguém mais do que a mulher, disse-lhe: Mulher, onde estão aqueles teus acusadores? ninguém te condenou?
І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“
11 E ela disse: ninguém, Senhor. E disse-lhe Jesus: Nem eu também te condeno: vai-te, e não peques mais.
А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“
12 Falou-lhes pois Jesus outra vez, dizendo: Eu sou a luz do mundo; quem me segue não andará em trevas, mas terá a luz da vida.
І зно́ву Ісус промовляв до них, кажучи: „Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не бу́де ходити у те́мряві той, але́ матиме світло життя“.
13 Disseram-lhe pois os fariseus: Tu testificas de ti mesmo: o teu testemunho não é verdadeiro.
Фарисеї ж Йому відказали: „Ти Сам сві́дчиш про Себе, — тим свідо́цтво Твоє неправдиве“.
14 Respondeu Jesus, e disse-lhes: Ainda que eu testifico de mim mesmo, o meu testemunho é verdadeiro, porque sei de onde vim, e para onde vou; porém vós não sabeis de onde venho, nem para onde vou
Відповів і сказав їм Ісус: „Хоч і сві́дчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідо́цтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не ві́даєте, відкіля Я прихо́джу, і куди Я йду.
15 Vós julgais segundo a carne, eu a ninguém julgo.
Ви за тілом судите, — Я не суджу́ ніко́го.
16 E, se eu também julgo, o meu juízo é verdadeiro, porque não sou eu só, mas eu e o Pai que me enviou.
А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!
17 E também na vossa lei está escrito que o testemunho de dois homens é verdadeiro.
Та й у вашім Зако́ні написано, що сві́дчення двох чоловіків правдиве.
18 Eu sou o que testifico de mim mesmo, e de num testifica também o Pai que me enviou.
Я Сам свідчу про Себе Самого, і сві́дчить про Мене Отець, що послав Він Мене“.
19 Disseram-lhe pois: Onde está teu pai? Jesus respondeu: Nem me conheceis a mim, nem a meu Pai: se vós me conhecesseis a mim, também conhecerieis a meu Pai.
I сказали до Нього вони: „Де Отець Твій?“Ісус відповів: „Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б“.
20 Estas palavras disse Jesus no lugar do tesouro, ensinando no templo, e ninguém o prendeu, porque ainda não era chegada a sua hora.
Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його.
21 Disse-lhes pois Jesus outra vez: Eu retiro-me, e buscar-me-eis, e morrereis no vosso pecado. Para onde eu vou não podeis vós vir.
І сказав Він їм зно́ву: „Я відхо́джу, ви ж шукати Мене бу́дете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете“.
22 Diziam pois os judeus: Porventura há de matar-se a si mesmo, pois diz: Para onde eu vou não podeis vós vir?
А юдеї казали: „Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибу́ти не можете?“
23 E dizia-lhes: Vós sois debaixo, eu sou de cima; vós sois deste mundo, eu não sou deste mundo.
І сказав Він до них: „Ви — від до́лу, Я — звисо́ка, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.
24 Por isso vos disse que morrereis em vossos pecados, porque, se não crerdes o que eu sou, morrereis em vossos pecados.
Тому́ Я сказав вам, що помре́те в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помре́те в своїх гріхах“.
25 Disseram-lhe pois: Quem és tu? Jesus lhes disse: O mesmo que também já desde o princípio vos disse.
А вони запитали Його: „Хто Ти такий?“І Ісус відказав їм: „ Той, Хто споча́тку, як і говорю́ Я до вас.
26 Muitas coisas tenho que dizer e julgar de vós, mas aquele que me enviou é verdadeiro, e eu o que dele tenho ouvido isso falo ao mundo.
Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю́, що від Нього почув“.
27 Mas não entenderam que ele lhes falava do Pai.
Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.
28 Disse-lhes pois Jesus: Quando levantardes o Filho do homem, então conhecereis quem eu sou, e que nada faço por mim mesmo; mas falo assim como o Pai mo ensinou.
Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив.
29 E aquele que me enviou está comigo; o Pai não me tem deixado só, porque eu faço sempre o que lhe agrada.
А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.
30 Falando ele estas coisas, muitos creram nele.
Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.
31 Jesus dizia pois aos judeus que criam nele: Se vós permanecerdes na minha palavra, verdadeiramente sereis meus discípulos;
Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позоста́нетеся, тоді справді Моїми у́чнями бу́дете,
32 E conhecereis a verdade, e a verdade vos libertará.
і пізна́єте правду, — а правда вас вільними зробить!“
33 Responderam-lhe: Somos descendência de Abraão, e nunca servimos a ninguém; como dizes tu: Sereis livres?
Вони відказали Йому́: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були́ ми ніко́ли. То як же Ти кажеш: „Ви станете вільні?“
34 Respondeu-lhes Jesus: Em verdade, em verdade vos digo que todo aquele que comete pecado é servo do pecado.
Відповів їм Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха́.
І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік. (aiōn g165)
36 Se pois o Filho vos libertar, verdadeiramente sereis livres.
Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.
37 Bem sei que sois descendência de Abraão; contudo, procurais matar-me, porque a minha palavra não cabe em vós.
Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподі́яти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.
38 Eu falo do que vi junto de meu Pai, e vós fazeis o que também vistes junto de vosso pai.
Я те говорю́, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в ба́тька свого́“.
39 Responderam, e disseram-lhe: Nosso pai é Abraão. Jesus disse-lhes: Se fosseis filhos de Abraão, farieis as obras de Abraão.
Сказали вони Йому в відповідь: „Наш отець — Авраам“. Відказав їм Ісус: „Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла́ Авраамові.
40 Porém agora procurais matar-me, a mim, um homem que vos tenho falado a verdade que de Deus tenho ouvido; Abraão não fez isto.
А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.
41 Vós fazeis as obras de vosso pai. Disseram-lhe pois: Nós não somos nascidos da fornicação; temos um pai, que é Deus.
Ви робите діла батька свого“. Вони ж відказали Йому: „Не родилися ми від пере́любу, — одного ми маєм Отця — то Бога“.
42 Disse-lhes pois Jesus; Se Deus fosse o vosso pai, certamente me amarieis, pois que eu saí, e vim de Deus; porque não vim de mim mesmo, mas ele me enviou.
А Ісус їм сказав: „Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.
43 Porque não entendeis a minha linguagem? por não poderdes ouvir a minha palavra.
Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого.
44 Vós tendes por pai ao diabo, e quereis fazer os desejos de vosso pai: ele foi homicida desde o princípio, e não permaneceu na verdade, porque não há verdade nele; quando fala mentira, fala do que lhe é próprio, porque é mentiroso, e pai da mentira.
Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді.
45 Mas, porque vos digo a verdade, não me credes.
А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́.
46 Quem dentre vós me convence de pecado? E, se digo a verdade, porque não credes?
Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите?
47 Quem é de Deus escuta as palavras de Deus; por isso vós não as escutais, porque não sois de Deus.
Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“.
48 Responderam pois os judeus, e disseram-lhe: Não dizemos nós bem que és samaritano, e que tens demônio?
Відізвались юдеї й сказали Йому́: „Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самаряни́н і де́мона маєш?“
49 Jesus respondeu: Eu não tenho demônio, antes honro a meu Pai, e vós me desonrais.
Ісус відповів: „Не маю Я де́мона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажа́єте.
50 Eu não busco a minha glória; há quem a busque, e julgue.
Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить.
51 Em verdade, em verdade vos digo que, se alguém guardar a minha palavra, nunca verá a morte. (aiōn g165)
Поправді, поправді кажу́ вам: Хто слово Моє берегти́ме, не побачить той смерти повік! (aiōn g165)
52 Disseram-lhe pois os judeus: Agora conhecemos que tens demônio. Morreu Abraão e os profetas; e tu dizes: Se alguém guardar a minha palavra, nunca provará a morte. (aiōn g165)
І сказали до Нього юдеї: „Тепер ми дізнались, що де́мона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік. (aiōn g165)
53 És tu maior do que o nosso pai Abraão, que morreu? e também os profetas morreram: quem te fazes tu ser?
Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Само́го Себе?“
54 Jesus respondeu: Se eu me glorifico a mim mesmo, a minha glória é nada; quem me glorifica é o meu Pai, o qual dizeis que é vosso Deus.
Ісус відповів: „Як Я сла́влю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.
55 E vós não o conheceis, mas eu conheço-o: e, se disser que o não conheço, serei mentiroso como vós; mas conheço-o e guardo a sua palavra.
І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу́, що не знаю Його, — буду неправдомо́вець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю.
56 Abraão, vosso pai, exultou por ver o meu dia, e viu-o, e alegrou-se.
Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився“.
57 Disseram-lhe pois os judeus: Ainda não tens cincoênta anos, e viste Abraão?
А юдеї ж до Нього сказали: „Ти й п'ятидесяти́ ро́ків не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?“
58 Disse-lhes Jesus: Em verdade, em verdade vos digo que antes que Abraão fosse feito eu sou.
Ісус їм відказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“.
59 Então pegaram em pedras para lhe atirarem; porém Jesus ocultou-se, e saiu do templo, passando pelo meio deles, e assim se retirou.
І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов.
