Jó 6
1 Então Job respondeu, e disse:
А Йов відповів та й сказав:
2 Oh se a minha mágoa retamente se pesasse, e a minha miséria juntamente se alçasse numa balança!
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 Porque na verdade mais pesada seria, do que a areia dos mares: por isso é que as minhas palavras se me afogam.
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 Porque as flechas do Todo-poderoso estão em mim, cujo ardente veneno me chupa o espírito: os terrores de Deus se armam contra mim.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 Porventura zurrará o jumento montez junto à relva? ou berrará o boi junto ao seu pasto?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Ou comer-se-á sem sal o que é insípido? ou haverá gosto na clara do ovo?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 A minha alma recusa toca-lo, pois é como a minha comida fastienta.
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 Quem dera que se cumprisse o meu desejo, e que Deus me desse o que espero!
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 E que Deus quizesse quebrantar-me, e soltasse a sua mão, e me acabasse!
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 Isto ainda seria a minha consolação, e me refrigeraria no meu tormento, não me perdoando ele; porque não ocultei as palavras do santo.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 Qual é a minha força, para que eu espere? ou qual é o meu fim, para que prolongue a minha vida?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 É porventura a minha força a força de pedra? Ou é de cobre a minha carne?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 Ou não está em mim a minha ajuda? ou desamparou-me a verdadeira sabedoria?
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 Ao que está aflito devia o amigo mostrar compaixão, ainda ao que deixasse o temor do Todo-poderoso.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 Meus irmãos aleivosamente me falaram, como um ribeiro, como a torrente dos ribeiros que passam.
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 Que estão encobertos com a geada, e neles se esconde a neve.
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 No tempo em que se derretem com o calor se desfazem, e em se aquentando, desaparecem do seu lugar.
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 Desviam-se as veredas dos seus caminhos: sobem ao vácuo, e perecem.
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 Os caminhantes de Tema os veem; os passageiros de Sheba olham para eles.
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 Foram envergonhados, por terem confiado e, chegando ali, se confundem.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 Agora sois semelhantes a eles: vistes o terror, e temestes.
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 Disse-vos eu: dai-me ou oferecei-me da vossa fazenda presentes?
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 Ou livrai-me das mãos do opressor? ou redemi-me das mãos dos tiranos?
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 Ensinai-me, e eu me calarei: e dai-me a entender em que errei.
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 Oh! quão fortes são as palavras da boa razão! mas que é o que argui a vossa arguição?
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 Porventura buscareis palavras para me repreenderdes, visto que as razões do desesperado estão como vento?
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 Mas antes lançais sortes sobre o órfão; e cavais uma cova para o vosso amigo.
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 Agora pois, se sois servidos, virai-vos para mim; e vede se minto em vossa presença.
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Voltai pois, não haja iniquidade: tornai-vos, digo, que ainda a minha justiça aparecerá nisso.
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 Há porventura iniquidade na minha língua? Ou não poderia o meu paladar dar a entender as minhas misérias?
Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
