Jó 5
1 Chama agora; há alguém que te responda? e para qual dos santos te virarás?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Porque a ira destrói o louco; e o zelo mata o tolo.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Bem vi eu o louco lançar raízes; porém logo amaldiçoei a sua habitação.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Seus filhos estão longe da salvação; e são despedaçados às portas, e não há quem os livre.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 A sua sega a devora o faminto, e até dentre os espinhos a tira; e o salteador traga a sua fazenda.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Porque do pó não procede a aflição, nem da terra brota o trabalho.
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 Mas o homem nasce para o trabalho, como as faiscas das brazas se levantam para voarem.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Porém eu buscaria a Deus; e a ele dirigiria a minha fala.
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 Ele faz coisas tão grandiosas, que se não podem esquadrinhar; e tantas maravilhas, que se não podem contar.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 Que dá a chuva sobre a terra, e envia águas sobre os campos,
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Para pôr aos abatidos num lugar alto: e para que os enlutados se exaltem na salvação.
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 Ele aniquila as imaginações dos astutos, para que as suas mãos não possam levar coisa alguma a efeito.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Ele apanha os sábios na sua própria astúcia; e o conselho dos perversos se precipita.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 Eles de dia encontrem as trevas; e ao meio dia andem como de noite, às apalpadelas.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Porém ao necessitado livra da espada, e da boca deles, e da mão do forte.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 Assim há esperança para o pobre; e a iniquidade tapa a sua boca.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Eis que bem-aventurado é o homem a quem Deus castiga; pois não desprezes o castigo do Todo-poderoso.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Porque ele faz a chaga, e ele mesmo a liga: ele fere, e as suas mãos curam.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 Em seis angústias te livrará; e na sétima o mal te não tocará.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 Na fome te livrará da morte; e na guerra da violência da espada.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Do açoite da língua estarás encoberto; e não temerás a assolação, quando vier.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Da assolação e da fome te rirás, e os animais da terra não temerás.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Porque até com as pedras do campo terás a tua aliança; e os animais do campo serão pacíficos contigo.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 E saberás que a tua tenda está em paz; e visitarás a tua habitação, e não falharás.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Também saberás que se multiplicará a tua semente e a tua posteridade como a erva da terra.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Na velhice virás à sepultura, como se recolhe o feixe de trigo a seu tempo.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Eis que isto já o havemos inquirido, e assim é; ouve-o, e medita nisso para teu bem.
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
