Jó 37
1 Sobre isto também treme o meu coração, e salta do seu lugar.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Atentamente ouvi o movimento da sua voz, e o sonido que sai da sua boca.
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 Ele o envia por debaixo de todos os céus, e a sua luz até aos confins da terra.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 Depois disto brama com grande voz, troveja com a sua alta voz; e, ouvida a sua voz, não tarda com estas coisas.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 Com a sua voz troveja Deus maravilhosamente: faz grandes coisas, e nós as não compreendemos.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 Porque à neve diz: Está sobre a terra: como também ao aguaceiro e à sua forte chuva.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 Ele sela as mãos de todo o homem, para que conheça todos os homens de sua obra.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 E as bestas entram nos seus esconderijos e ficam nas suas cavernas.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 Da recâmara sai o pé de vento, e dos ventos dispersivos o frio.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 Pelo assopro de Deus se dá a geada, e as largas águas se endurecem.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Também com a umidade carrega as grossas nuvens, e esparge a nuvem da sua luz.
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 Então elas, segundo o seu prudente conselho, se tornam pelas esferas, para que façam tudo quanto lhes ordena sobre a superfície do mundo habitável,
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 Seja que por vara, ou para a sua terra, ou por beneficência as faça vir.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 A isto, ó Job, inclina os teus ouvidos: põe-te em pé, e considera as maravilhas de Deus.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 Porventura sabes tu quando Deus considera nelas, e faz resplandecer a lua da sua nuvem?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Tens tu notícia do equilíbrio das grossas nuvens e das maravilhas de aquele que é perfeito nos conhecimentos,
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 Ou de como os teus vestidos aquecem, quando do sul há calma sobre a terra?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 Ou estendeste com ele os céus, que estão firmes como espelho fundido?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Ensina-nos o que lhe diremos; porque nós nada poderemos pôr em boa ordem, por causa das trevas.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 Ou ser-lhe-ia contado, quando eu assim falasse? dir-lhe-á alguém isso? pois será devorado.
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 E agora se não pode olhar para o sol, quando resplandece nos céus; passando e purificando-os o vento.
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 O esplendor de ouro vem do norte: pois em Deus há uma tremenda magestade.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 Ao Todo-poderoso não podemos alcançar; grande é em potência; porém a ninguém oprime em juízo e grandeza de justiça.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 Por isso o temem os homens: ele não respeita aos sábios de coração.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
