Jó 32
1 Então aqueles três homens cessaram de responder a Job; porque era justo aos seus próprios olhos.
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 E acendeu-se a ira de Elihu, filho de Baracheel o buzita, da família de Ram: contra Job se acendeu a sua ira, porque se justificava a si mesmo, mais do que a Deus.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Também a sua ira se acendeu contra os seus três amigos: porque, não achando que responder, todavia condenavam a Job.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Elihu porém esperou que Job falasse; porquanto tinham mais idade do que ele.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 Vendo pois Elihu que já não havia resposta na boca daqueles três homens, a sua ira se acendeu.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 E respondeu Elihu, filho de Baracheel o buzita, e disse: Eu sou de menos idade, e vós sois idosos; receei-me e temi de vos declarar a minha opinião.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Dizia eu: falem os dias, e a multidão doa anos ensine a sabedoria.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Na verdade, há um espírito no homem, e a inspiração do Todo-poderoso os faz entendidos.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 Os grandes não são os sábios, nem os velhos entendem juízo.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Pelo que digo: dai-me ouvidos, e também eu declararei a minha opinião.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Eis que aguardei as vossas palavras, e dei ouvidos às vossas considerações, até que buscasseis razões.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 Atentando pois para vós, eis que nenhum de vós há que possa convencer a Job, nem que responda às suas razões:
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Para que não digais: Achamos a sabedoria; Deus o derribou, e não homem algum.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Ora ele não dirigiu contra mim palavra alguma, nem lhe responderei com as vossas palavras.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Estão pasmados, não respondem mais, faltam-lhes as palavras.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Esperei pois, porém não falam: porque já pararam, e não respondem mais.
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Também eu responderei pela minha parte: também eu declararei a minha opinião.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Porque estou cheio de palavras, e aperta-me o espírito do meu ventre.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Eis que o meu ventre é como o mosto, sem respiradouro, e virá a arrebentar, como odres novos.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Falarei, e respirarei: abrirei os meus lábios, e responderei.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Oxalá eu não faça acepção de pessoas, nem use de sobrenomes com o homem!
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 Porque não sei usar de sobrenomes: em breve me levaria o meu criador.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
